Арістовський Григорій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Арістовський Григорій (чернече ім’я Патрикій; Арістовка — р., м. см. невід.) — викладач, духовний письменник, проповідник, архімандрит.

Біографія

[ред. | ред. код]

Навчався в Казанській семінарії.

1733 вступив до КМА, закінчив повний курс.

До Казані повернувся 1744 за викликом єпископа Казанського і Свіязького Л. Конашевича. Десять років викладав у Казанській семінарії.

З 1754ігумен Седміозерної Воскресенської пустині (біля Казані).

17551757 — архімандрит Іоано-Предтеченського монастиря.

17571761 — архімандрит Зилантіївого Успенського монастиря Казанської єпархії. Гучний розголос мала його промова, виголошена в Казанському Благовіщенському соборі (28 червня 1750), в якій викривалися дії чиновників, що з корисливими цілями підтримували в казанській єпархії людей ісламської віри. Противники Арістовського у доносі в Санкт-Петербург витлумачили його виступ як протидію указам Сенату та як порушення правил Духовного регламенту. Однак це не справило якогось вирішального впливу на його долю, оскільки єпископ Л. Конашевич довів у Синоді, що Патрикій указів Сенату не порушував.

Відомий як духовний письменник. У його творі «Синтагміон» вміщено канони та молитви до Ісуса Христа і Пресвятої Богородиці. Крім того, він переклав з грецької мови три канони Матфея Кіпрського.

Посилання

[ред. | ред. код]

Література

[ред. | ред. код]

Акты и документы.., ОТД. 2, Т. 1, Ч. 2; т. 3. К., 1904