Благовіщення в християнському мистецтві
Благовіщення — одна з найпоширеніших тем християнського мистецтва[1][2]. Перші зображення датуються періодом раннього християнства. У римських катакомбах Прісцилли знаходиться найстаріша з відомих фресок Благовіщення. Вона датується IV століттям[3].
У сцені зображенні Діва Марія і ангел Гавриїлом, який повідомляє про непорочне зачаття Сина Божого. Вона є однією з основних у зображення Діви Марії і першою про життя Ісуса Христа. Фрески, що зображують цю сцену, з'являлися в римсько-католицьких маріанських церквах протягом століть, і це тема, якою займаються багато художників.
Середньовіччя та Відродження[ред. | ред. код]
Сюжет був особливо популярним у середні віки і епоху Відродження, він з'являється у творчості майже всіх великих майстрів. Фігури Діви Марії та архангела Гавриїла були улюбленими предметами римсько-католицького маріанського мистецтва. Роботи на цю тему створили Сандро Боттічеллі, Леонардо да Вінчі, Караваджо, Дуччо ді Буонінсеня, Ян ван Ейк, Мурільо та тисячі інших художників.
Композиція зображень консервативні, Гавриїл, як правило, стоїть ліворуч, обличчям до Діви. Вона, зазвичай, сидить або стоїть на колінах (принаймні на пізніших зображеннях). Як правило, Гавриїл зображений майже в профіль, тоді як Богородиця звернена вперед.
-
Богородиця неохоче зменшується в Благовіщенні зі свв. Маргарет та Ансанус,1333 рік -
Екс-Благовіщення, як правило, приписується Бартелемі д'Ейку, c. 1443–1445 -
Доменіко Беккафумі, 1545 рік
Візантійський обряд[ред. | ред. код]
Ікони візантійського обряду, зазвичай, навіть більш регламентовані, ніж середньовічні католицькі зображення. Богородиця майже завжди знаходиться праворуч, зазвичай вона стоїть або сидить на троні. Ці стилі, як правило, копіювались на Заході, приблизно до XIII століття.
Через природну композицію сцени у вигляді двох фігур, спрямованих один на одного, суб’єкта часто застосовували в оздобленні диптиху або тимпанеуму (оздобленої арки над дверним отвором). У церквах візантійського обряду Благовіщення зазвичай зображають на Святих Дверях (декоративний дверний проріз, що веде від нефу до святині), а на Заході дві фігури зустрічаються також на різних поверхнях, на зовнішніх панелях поліптихів.
-
Благовіщення Устюга, XII століття -
«Благовіщення», вірменська ілюмінація з Євангелія XIII століття (1287, Матенадаран) -
Візантійська ікона, початок XIV століття
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ The Oxford Companion to Christian Art and Architecture by Peter Murray and Linda Murray 1996 ISBN 0-19-866165-7 page 23
- ↑ Images of the Mother of God: by Maria Vassilaki 2005 ISBN 0-7546-3603-8 pages 158–159
- ↑ The Annunciation To Mary by Eugene LaVerdiere 2007 ISBN 1-56854-557-6 page 29
Джерела[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Благовіщення в християнському мистецтві |
- Благовіщення Пресвятої Богородиці [Архівовано 22 січня 2021 у Wayback Machine.] // Українська Релігієзнавча Енциклопедія
- Товкайло Т. Благовіщення // Енциклопедичний словник символів культури України / За заг. ред. В. П. Коцура, О. І. Потапенка, В. В. Куйбіди. — 5-е вид. — Корсунь-Шевченківський: ФОП Гавришенко В. М., 2015. — С. 69–70. — 912 с. ISBN 978-966-2464-48-1
- Микола Голубець: Мистецтво [Архівовано 25 січня 2012 у Wayback Machine.] // Ізборник
- Непорочне зачаття Діви Марії [Архівовано 20 вересня 2018 у Wayback Machine.] // Credo
|
Це незавершена стаття з мистецтва. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
