Британська антарктична експедиція (1839-1843)
| Британська антарктична експедиція | |
 | |
| Головний предмет твору | Бар'єр Росса і Антарктична екозона |
|---|---|
| Час/дата початку | вересень 1839[1] |
| Час/дата закінчення | 4 вересня 1843 |
| Учасник(и) | Robert McCormickd, Джеймс Кларк Росс, Джозеф Долтон Гукер[2][3] і David Lyalld[2][3] |
| Корабель | HMS Terror (1813)[3] і HMS Erebus[3] |
 Британська антарктична експедиція у Вікісховищі | |
Британська антарктична експедиція 1839—1843 років проходила під командуванням Джеймса Росса на кораблях «Еребус» і «Терор». Експедиція тричі перетинала Південне полярне коло, а досягнуті результати не були перевершені до початку XX століття. Це остання полярна експедиція, що здійснена на вітрильних суднах. Дослідження Антарктики після неї поновилися тільки через 30 років [4].
Експедиція проходила на двох кораблях — «Еребус» (командир — капітан Дж. Росс) і «Терор» (командир — Френсіс Крозьє). Кораблі для експедиції були підібрані з міркувань міцності і здатності витримувати тиск пакового льоду, найпридатнішими були визнані бомбардирські кораблі, конструкція яких додатково було посилено, доданий особливий шар обшивки. Ботаніком експедиції був 23-річний Джозеф Долтон Гукер, який згодом став близьким другом Дарвіна.
30 вересня 1839 експедиція покинула Британію, і в листопаді 1840 року дісталася до Тасманії. У першому плаванні на південь від Нової Зеландії по меридіану 170° сх. д. Росс відкрив море, яке розташоване південніше 72° пд. ш., назване його ім'ям, а також частину материка — Землю Вікторії, межею якої був Мис Адер. Був відкритий острів Росса і два вулкани — Еребус і Терор. Обстежуючи Антарктиду, експедиція досягла 78° 04' пд. ш., але далі просунутися не змогла, натрапивши на шельфовий льодовик Росса. Росс правильно визначив, що шельфовий льодовик є головним джерелом утворення айсбергів.
У другому плаванні (1841—1842) Росс вперше дійшов до 78° 09' 30" пд. ш. Далі команда обігнула Антарктиду, слідуючи на схід, і досягла Фолклендських островів. Особлива увага приділялася орнітологічним і магнітним дослідженням. В останньому сезоні експедиції (1842—1843) вдалося дістатися тільки до 71° 30' пд. ш., оскільки льодові умови виявилися вкрай несприятливими. Проте, Росс заперечував наявність полярного континенту, вважаючи всі відкриті ділянки суші островами.
Спорядження експедиції було настільки продуманим, що майже за 4 роки від хвороб не померла жодна людина. З 92 осіб команди лише один загинув, будучи змитим за борт під час шторму [5]. Росс опублікував опис подорожі. Наукові результати узагальнив Гукер, який опублікував шеститомну «Флору Антарктики»; її друкування закінчено в 1859 році.
- ↑ English Wikipedia community Wikipedia — 2001.
- ↑ а б https://blog.tepapa.govt.nz/2016/03/04/sir-james-hector-and-the-kerguelen-connection/
- ↑ а б в г Hay C. H., Adams N., Parsons M. J. The marine algae of the subantarctic islands of New Zealand // National Museum of New Zealand Miscellaneous Series — Museum of New Zealand Te Papa Tongarewa, 1985. — Vol. 11. — P. 1–70. — ISSN 0110-1447
- ↑ Магидович, 1985, с. 313.
- ↑ Магидович, 1985, с. 312.
- Three National Expeditions to Antarctica (англ.). Encyclopedia of Earth. Архів оригіналу за 6 березня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
- Erebus and Terror — The Antarctic Expedition 1839—1843, James Clark Ross (англ.). Cool Antarctica. Архів оригіналу за 23 квітня 2016. Процитовано 16 квітня 2016.
