Бушной Євген Мойсейович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Бушной
Особисті дані
Повне ім'я Євген Мойсейович Бушной
Народження 1910(1910)
  Горлівка, Катеринославська губернія, Російська імперія
Смерть невідома
  Горлівка, Донецька область, Україна
Громадянство СРСР СРСР
Україна Україна
Позиція воротар
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1928 СРСР «Металіст» (Г) 1 (-?)
1938 СРСР «Локомотив» (Тб) 7 (-16)
1939 СРСР «Стахановець» (Ст) 7 (-13)
1945 СРСР «Стахановець» (Ст) 1 (-2)
Звання, нагороди
Нагороди
орден Червоної Зірки орден Слави III. ступеня

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Євген Мойсейович Бушной (нар. 1910, Горлівка, Катеринославська губернія, Російська імперіяпом. ?, Горлівка, Донецька область, Україна) — український радянський футболіст, воротар.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Народився 1910 року в Горлівці. У 1928 році виступав за горлівський «Металіст» і разом з командою став срібним призером чемпіонату Української РСР, поступившись лише харківському «Динамо»[1]. Бушной, за відомими даними, провів 1 матч на турнірі[2].

У сезоні 1938 року виступав за тбіліський «Локомотив» у групі «А» чемпіонату СРСР. «Локомотив» за підсумками турніру зайняв 24 місце з 26 команд-учасниць. Євген Бушнов зіграв у 7 матчах, в яких пропустив 16 м'ячів. У наступному сезоні 1939 року перейшов у «Стахановець» зі Сталіно, який також виступав у групі «А» чемпіонату СРСР. У цьому сезоні Євген провів 7 ігор та пропустив 13 м'ячів, а його команда зайняла 12 місце з 14-ти команд-учасниць. У Кубку провів 2 поєдинки й пропустив 3 м'ячі.

Учасник Німецько-радянської війни[3]. 29 серпня 1941 року мобілізований до лав Червоної армії. Служив в 704 стрілецькому полку 398 стрілецької дивізії помічником командира взводу. Ходив в розвідку в село Маяки в цивільному одязі, де роздобув цінні відомості. 7 листопада 1941 року брав участь в атаці на посилену заставу противника і закидав його гранатами. У бою на хуторі Федоровський атакував дві вогневі точки й вбив двох супротивників, з них — одного офіцера. Знищив близько 14 осіб зі збройних сил нацистської Німеччини. Його звання — старший сержант. Нагороджений орденом Червоної Зірки й орденом Слави 3-го ступеня.

Після закінчення війни повернувся в команду «Стахановець». У першому післявоєнному сезоні 1945 році він провів 1 матч, в якому пропустив 2 м'ячі у Другій групі чемпіонату СРСР, а сталінці посіли 5-те місце з 18 команд-учасниць.

Помер у рідній Горлівці, дата його смерті невідома. 29 квітня 2013 року в донецькому центральному парку культури і відпочинку імені А.С. Щербакова відбулося відкриття березової Алеї пам'яті, присвяченої 32 футболістам «Стаханівця» — учасникам Німецько-радянської війни. На цьому пам'ятнику увічнено й ім'я Євгена Бушного[3].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Досягнення

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Игроки клуба (рос.). Официальный сайт ФК «Шахтёр» (Горловка). Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 7 червня 2013.
  2. Матчи клуба в 1928 году (рос.). Официальный сайт ФК «Шахтёр» (Горловка). Архів оригіналу за 8 червня 2013. Процитовано 7 червня 2013.
  3. а б В Донецке футболистам-фронтовикам посвятили аллею (рос.). Официальный сайт ФК «Шахтёр» (Донецк). 29.04.2013. Архів оригіналу за 7 червня 2013. Процитовано 6 червня 2013.

Посилання

[ред. | ред. код]