Верхній сагітальний синус

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Вена: Верхній сагітальний синус
Вени твердої мозкової оболони (верхній сагітальний синус позначений угорі як "sin. sagittalis sup." -- з sinus sagittalis superior)
Верхній сагітальний синус. Добре видні вілізієві хорди й венозні лакуни.
Латинська назва sinus sagittalis superior
Збирає кров від    поверхневих мозкових вен
Впадає в синусний стік

Верхній сагітальний си́нус, верхня сагітальна пазуха (лат. sinus sagittalis superior) — непарне утворення вздовж фіксованого краю великого відростка твердої мозкової оболони — мозкового серпа (falx cerebri). Це великий венозний колектор, який збирає венозну кров з бічних сторін передніх відділів головного мозку й несе її до синусного стоку. До нього також потрапляє й спинномозкова рідина, яка фільтрується через пахіонові або павутинні грануляції й через верхній сагітальний синус потрапляє у венозний кровообіг.

Структура

[ред. | ред. код]

Починаючи від сліпого отвору (лат. foramen cecum), через який до верхнього сагітального синусу впадають емісарні вени з носової порожнини, синус проходить у передньо-задньому напрямку внутрішніми поверхнями лобової частки, прилеглих країв тім'яних часток і верхівки хрестоподібного горбика потиличної частки. Поблизу внутрішнього потиличного виступу він впадає в синусний стік[1][2] і продовжується як поперечний синус[3]

Верхній сагітальний синус зазвичай має трикутний переріз, спереду він досить вузький, але поступово збільшується в розмірах, йдучи назад.

На його внутрішній поверхні є отвори поверхневих мозкових вен, які проходять, здебільшого, косо вперед і відкриваються головним чином у задній частині синусу, в отвори яких приховані фіброзними складками; численні волокнисті смуги (вілізієві хорди) простягаються поперек синусу в нижньому його куті, а деякі невеликі отвори синусу з'єднані з венозними просторами неправильної форми (венозними лакунами) у твердій мозковій оболоні поблизу верхнього сагітального синусу.

З обох боків синуса зазвичай знаходяться три лакуни: невелика лобова, велика тім'яна і, проміжна за розміром потилична.

Більшість мозкових вен із зовнішньої поверхні півкулі відкриваються в ці лакуни, і також в них знизу заходять численні пахіонові (павутинні) грануляції, що приносять спинномозкову рідину.

Верхній сагітальний синус приймає поверхневі мозкові вени, діплоетичні вени твердої мозкової оболони, а біля заднього краю сагітального шва — вени від окістя, які проходять через тім'яні отвори.

Функція

[ред. | ред. код]

Спинномозкова рідина стікає через павутинні (пахіонові) грануляції у верхній сагітальний синус і далі в венозний кровообіг.

Додаткові зображення

[ред. | ред. код]

Список літератури

[ред. | ред. код]
  1. Richard Snell's Clinical anatomy 8th Ed
  2. Moore, Keith L. (1999). Clinically Oriented Anatomy (вид. Sixth). Wolters Kluwer, Lippincott Williams &Wilkins. с. 867.
  3. Salunke, P., Sodhi, H. B. S., Aggarwal, A., Ahuja, C. K., Dhandapani, S. S., Chhabra, R., & Gupta, S. K. (2013). Is ligation and division of anterior third of superior sagittal sinus really safe? Clinical Neurology and Neurosurgery, 115(10), 1998—2002. http://doi.org/10.1016/j.clineuro.2013.06.003

Посилання

[ред. | ред. код]