Водогони Львова
Водогони Львова поряд з фортифікаціями були одним з найважливіших об'єктів обороноздатності, санітарного стану міста.
Історія[ред. | ред. код]
Через розміщення у заболоченій котловині ріки Полтва міщани Львова не могли користатися криницями серед мурів Середмістя, вода з яких надавалась хіба-що для господарських потреб. Тому з княжих часів проводили підземні водогони від джерел на пагорбах навколо міста. З грамоти Лева І (8 жовтня 1292) походить найдавніша згадка про водогін, який він до водойми у Низькому замку. При археологічних дослідженнях 1997 на площі Старий Ринок віднайшли рештки керамічного водогону XIV ст.[1]
Середньовіччя[ред. | ред. код]
Бургомістр Петро Штехер за проектом Гануша провів (наново) водогін labor canalium з керамічних трубок з лану шпиталю св. Духа (1404) - найдавніший відомий гравітаційний водогін на теренах України. Через значну вартість магістрат вирішив прокладати водогони з дерев'яних труб (1407), чим зайнялись canalium rector Петрус з двома ductor aguae, які отримували платню по 6 гривень на рік (лат. salarium). На 1413 існувало до сотні відгалужень водогону, за яким з 1414 наглядав службовець магістрату рурмістр (лат. rorenmeyster, отримуючи платню в 6 кіп грошів на рік. Платню збільшили до 26 гривень (1468) з умовою, що з цієї суми рурмістр оплачує роботу челяді, матеріали. Рурмістрам місто надавало безкоштовно житло, паливо, одяг, лікування, звільнення від податків, допомогу родині в разі смерті, але складали обітниці підтримання справного стану водогонів, недопускання забору води без дозволу магістрату і утримання в таємниці місць проходження водогонів. Вони утримували свій інвентар у великій скрині біля ратуші. Рурмістри отримували третю по розміру платню серед міських службовців. Вода підводилась до розподільчого пункту на площі Ринок, де 1471 було три водозбірні-криниці, зокрема один великий, де утримували перед продажем рибу і який засипали (до 1488). Інші знаходились біля Краківської брами (1482), перед ратушею (1488), на вулиці Краківській (1490) і т. д. За окрему плату (трубний податок) водогін з дозволу магістрату підводили до житлових будинків. На 1634 до міста йшло 15 водогонів. Для контролю за розподілом води з 1607 призначали трьох директорів водопостачання.
Для отримання міського громадянства Андрій Гарго Хіоса зобов'язався завершити будівництво першої в місті кам'яної криниці після свого дядька Томші де Альбертіса (1589). На 1626 на криниці встановили бронзову фігуру німфи Мелюзини.
Новітні часи[ред. | ред. код]
Після переходу Львова під австрійське управління на площі Ринок встановили чотири криниці з фігурами Нептуна, Амфітрити, Адоніса, Діани авторства Гартмана Вітвера (до 1815). Великі криниці на середину ХІХ ст. починають споруджувати на нових площах, вулицях[2]. У другій половині ХІХ ст. на вулицях встановили водозабірні колонки з артезіанських свердловин. На замовлення магістрату інженер Смерк, використовуючи розробки професорів політехніки, розробив проект водопостачання Львова з подачею води з басейну ріки Верещиця з водозбірнею у Волі Добростанській. Водогін запустили 9 березня 1901 р. Згодом до водозбірні побудували водогони з с. Шкло (1925), С. Великополе (1928). Через ріст міста і припинення будівництва водогонів з 1958 ввели графік подачі води. Тому було збудовано два водогони (1965, 1966), що не виправило ситуації. Наступні сім водогонів збудували до 1973, ще чотири до 1988. Вода до Львова подається з відстані 20-80 км, а довжина водогонів виносить 581 км. Довжина розподільчої системи міста трубами діаметром 100-900 мм виносить 800 км.
Джерела[ред. | ред. код]
- В. Зіморович Портрійний Львів. Л. "Ц.Є". ISBN 966-7022-30-7 2002
- Д. Зубрицький «Хроніка міста Львова» Л. "Центр Європи". 2002 ISBN 966-7022-36-6
- І. Качор, Л. Качор. Марево давнього Львова. Львів. 2009 ISBN 978-966-2154-03-0
- І. Качор, Л. Качор. Львів крізь віки. Львів. 2004 ISBN 966-7022-44-7
- Чернюк В. Львівський водопровід: історія виникнення, становлення, сучасні проблеми // Ринок інсталяційний. 1999. – № 9.
- Чернюк В. Львівський водопровід: історія виникнення, становлення, сучасні проблеми // Ринок інсталяційний. 1999. – № 8.
Посилання[ред. | ред. код]
- На пл. Підмурній, 5 археологи сподіваються знайти долітописний Львів
- Charewiczowa L._Wodociagi starego Lwowa 1404-1663 Lwow 1934 [Архівовано 26 лютого 2019 у Wayback Machine.] (поль.)
- Як вирішили проблему цілодобового водопостачання Львова
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Святослав ТЕРСЬКИЙ Лазні давнього Львова
- ↑ Криниця на вул. Коперника. Архів оригіналу за 5 березня 2016. Процитовано 22 вересня 2014.