Воложин
Транслітерація назви | Valožyn | ||||
---|---|---|---|---|---|
| |||||
![]() | |||||
Основні дані | |||||
54°05′ пн. ш. 26°31′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 26.517° сх. д.Координати: 54°05′ пн. ш. 26°31′ сх. д. / 54.083° пн. ш. 26.517° сх. д. | |||||
Країна |
![]() | ||||
Область | Мінська область | ||||
Район | Воложинський район | ||||
Засновано | XIV століття | ||||
Перша згадка | 14 століття | ||||
Статус | з 1940 року | ||||
Населення | 11,4 тис. (2004) | ||||
Площа | 7,6832 км²[1] | ||||
Часовий пояс | час у Білорусі | ||||
Поштовий індекс | 222340 | ||||
Телефонний код | +375-1772 | ||||
Висота | 203 м[2] | ||||
Міста-побратими | Арзамас | ||||
Транспорт, відстані | |||||
До Мінська | |||||
- фізична | 75 км | ||||
До обласного центру | |||||
- фізична | 75 км | ||||
![]() | |||||
![]() |
Воложин (біл. Валожын) — місто в Білорусі, адміністративний центр Воложинського району Мінської області. Розташоване за 75 км на північний захід від Мінська.
З рукописних джерел відомий з XIV століття. Як приватновласницьке поселення належав Монивидам, Гаштольдам, Слушкам, Радзивіллам, Чорторийським, Тишкевичам.
Наприкінці XVII століття у Воложині був заснований Бернардинський монастир з духовною школою (1681). На початку XIX століття будується комплекс палацових корпусів Тишкевичів з парком, костел з брамою-дзвіниця, синагога, стародавня церква (1866), торгові ряди та ін.
Місто було відоме єшивою, яка існувала до 1897 року. Вона стала прототипом більшості литовських єшив світу.
![](http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/f/f7/Volozhin_yeshiva.jpg/150px-Volozhin_yeshiva.jpg)
Місто сильно постраждало під час Першої світової війни, позаяк тут у 1915–1918 роках проходила лінія фронту.
Планування Воложину у його центральній частині відрізняється регулярністю. Головна вулиця — нині Радянська — збігається з трасою дороги, яка веде з Мінська в Гродно і Вільнюс і розрізає місто на дві частини. Прямокутна система планування утворюється дублюючим, паралельними (вулиці Радянська, Партизанська та інші) і поперечними (вулиці Кірова, Некрасова та інші) напрямками. Така планувальна організація типова для невеликих поселень, які організовувалися в XIX столітті відповідно до найпростіших геометричних схем.
В даний час від історичної забудови міста зберігся повний фрагмент південної сторони площі Свободи, що включає в себе палацові будівлі Тишкевичів, костел, браму-дзвіницю, окремі житлові будинки (№ 13), залишки парку.
- Міський портал [Архівовано 4 вересня 2009 у Wayback Machine.]
- Історія та архітектура міста
|
![]() |
Це незавершена стаття з географії Білорусі. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |
|