Вільгельм Гербіґ
Вільгельм Гербіґ | |
---|---|
Народився |
23 квітня 1788[3] або 22 квітня 1787 Потсдам, Королівство Пруссія[4] |
Помер |
5 липня 1861[1][2][3] Берлін, Німецький союз[4] |
Країна | Королівство Пруссія |
Діяльність | художник |
Брати, сестри | Фрідріх Авґуст Гербіґ |
Фрідріх Вільгельм Генріх Гербіґ (22 квітня 1788, Потсдам — 5 липня 1861, Берлін ) — німецький митець і професор мистецтва.
Життя і творчість[ред. | ред. код]
Його батько, Фрідріх Гербіґ (1754–1832), був віолончелістом, грав у камерному ансамблі. Його брат Фрідріх Авґуст Гербіґ, готувався стати видавцем. Спочатку Вільгельм Гербіґ навчався у Хрістофа Франца Гіллнера (1745–1812), портретиста та релігійного художника. Проте більшість уроків мистецтва він отримав від свого друга, Карла Кольбе, який почав навчатися мистецтва ще в дитинстві.
Він пішов добровольцем у єгерську піхоту в час наполеонівських війн і став відомим завдяки створеним батальним сценам. Під час битви під Дрезденом у 1813 році він захворів і був госпіталізований у Празі. Одужавши, він все ще не чувся добре і звільнився з армії[5].
Гербіґ продовжував створювати картини на військову тематику; в тому числі портрети лідерів, якими він захоплювався. Малював також жанрові сцени та твори на релігійну тематику. Його автопортрет і контрастне зображення його дружини Генрієтти (1796-1851) з їхніми шістьма дітьми є одними з його найвідоміших робіт.
З 1822 року і до самої смерті він був членом Прусської академії мистецтв. Після смерті Йоганна Ґотфріда Шадова в 1850 році він був призначений виконувачем обов'язків директора Академії. Він також був членом масонської ложі «Zum Widder» (До Барана/ Овна). У 1848 році нагороджений орденом Червоного Орла[5].
Він помер у віці сімдесяти чотирьох років і був похований поруч із дружиною, яка померла десятьма роками раніше[6]. У 1969 році це місце було названо «Ehrengrab» (почесна могила).
Список літератури[ред. | ред. код]
- ↑ а б RKDartists
- ↑ а б Friedrich Wilhelm Herbig — OUP, 2006. — ISBN 978-0-19-977378-7
- ↑ а б в Берлінська академія мистецтв — 1696.
- ↑ а б Deutsche Nationalbibliothek Record #117519510 // Gemeinsame Normdatei — 2012—2016.
- ↑ а б Brief biography of Herbig @ the Akademie der Künste
- ↑ Hans-Jürgen Mende: Lexikon Berliner Begräbnisstätten. Pharus-Plan, Berlin 2018, ISBN 978-3-86514-206-1 pg.232
Подальше читання[ред. | ред. код]
- Irmgard Wirth: Berliner Malerei im 19. Jahrhundert. Siedler Verlag, Berlin 1990, ISBN 3-572-10011-9 p. 150
Зовнішні посилання[ред. | ред. код]
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Вільгельм Гербіґ
|