Галицьке господарське товариство

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ця стаття містить правописні, лексичні, граматичні, стилістичні або інші мовні помилки, які треба виправити. Ви можете допомогти вдосконалити цю статтю, погодивши її із чинними мовними стандартами.

Галицьке господарське товариство у Львові (GTG, нім KK galizische Landwirtschafts-Gesellschaft in Lemberg) — польське економічне об'єднання, яке підтримувало розвиток сільського господарства та промисловості Східної Галичини в 1845–1922 роках.

Історія та діяльність[ред. | ред. код]

Перші спроби створити сільськогосподарське товариство в Галичині відбулися в 1811 році з ініціативи поміщика Станіслава Яна Дуніна-Борковського, тодішнього губернатора Галичини графа Петера фон Ґосса[1]. Ця справа безуспішно повторювалася в наступні роки. У 1829 році з ініціативи галицьких станів до Відня було надіслано проєкт Статуту Товариства, який 14 липня 1829 року разом із дозволом на діяльність затвердив імператор Франц II[1]. Однак практична реалізація проєкту затрималася через листопадове повстання в Царстві Польському, а потім небажання австрійської краєвої влади[1]. Нарешті, через шістнадцять років після затвердження статуту, 6 травня 1845 року тодішній цивільний і військовий губернатор Галичини, ерцгерцог Фердинанд Габсбург-Есте, дозволив заснувати Імператорське Галицьке господарське товариство[1]. Товариство було створено на з'їзді польських землевласників 3 липня 1845 р. у Львові. Членами-засновниками були: граф Казимир Станіслав Бадені, Станіслав Богдан, Войцех Брандис, граф Северин Дрогойовський, Едвард Дульський, Тит Дідушицький, Карл Ензендорфер, граф Александер Фредро, князь Кароль Яблоновський, Юзеф Яблоновський, Гжегож Єнджеєвіч, Давид Єнджейович, Антоній Кліма, Томаш Коханський, граф Кипріан Коморовський, барон Ян Конопка, Маврицій Країнський, Казимир Красицький, барон Франц Кріг фон Гохфельден, Валеріан Кшечунович, Август Кунцек, Юзеф Левицький, граф Каєтан Левицький, Юліан Любенецький, Антоній Мисловський, Віктор Обниський, Ян Олеховський, Тиберіуш Ольшевський, Теофіль Осташевський, Станіслав Константи Петруський, граф. Альфред Потоцький, князь Леон Людвік Сапега, граф. Міхал Старженський, Теодор Терґонде, Кароль Загорський, граф Адам Замойський, Тадеуш Зебровський[2]. Діяв з початку 1846 року на підставі статуту, затвердженого цісарським указом від 14 липня 1829 року[3]. Цей статут був змінений постановами загальних зборів і затверджений Галицьким намісництвом у 1866, 1867 і 1877 роках. Закон товариства так визначив його характер: Ц. к. Галицьке господарське товариство — це вільне об'єднання ревних приятелів хліборобства і зв'язаних з ним наук, які об'єднують свої зусилля, щоб сприяти покращенню господарства в країні шляхом поширення корисних інформації, а отже підтримати благодійні наміри Уряду[4]. Членами товариства були переважно землевласники, але ближче до XX століття до нього приєдналися орендарі, службовці, підприємці, а також заможні селяни. Воно діяло у східній Галичині, тому, попри польський характер товариства, до 1970-х років його членами були також русини (українці). Подібне товариство, Краківське сільськогосподарське товариство, діяло в Західній Галичині з 1845 року.

На основі проєктів Зигмунта Козловського ГГТ було децентралізовано в 1856–1861 роках, створивши місцеві філії[5].

Завданням Товариства було сприяти сільськогосподарській освіті, а також «поліпшенню народного господарства, садівництва, шовківництва, лісництва тощо». Як сказав співзасновник і перший президент Товариства Леон Людвік Сапега, його метою було стимулювати уми працювати над піднесенням сільського господарства, вказати найдоцільніші шляхи для цього, дізнатися про вдосконалення, зроблені в інших місцях, і спробувати їх поширити по всій країні виховувати людей для всіх галузей господарства.[6] Основними формами діяльності ГГТ були організація лекційних та сільськогосподарських, садівничих, молочних і ветеринарних курсів. Особливо багато зусиль було докладено для розвитку скотарства — шляхом завезення чистопородної худоби та створення племстанцій. Товариство також видавало фахові сільськогосподарські часописи, насамперед «Rozprawy c.k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego» (1846—1862), а потім журнал «Rolnik» (1867—1914, 1916—1939)[7]. Також видано три томи «Rozpraw Sekcyi Leśnej C.K. Towarzystwa Gospodarskiego Galicyjskiego» (1853—1855)[8] та «Miesięcznik Sadowniczo-Ogrodniczy» (1917—1918) органу Секції садівничого за ред. Антонія Врублевського. Товариство було організатором і спонсором першої в Галичині сільськогосподарської школи в Лопушні в пов. Рогатин (1849) та Рільничу школу в Дублянах[7] (1856). Підтримувала розвиток польської промисловості та польського кооперативного руху у Східній Галичині. Кошти на свою діяльність товариство отримувало з членських внесків, а з 1868 р. широко субсидувалося урядом і автономними властями (напередодні Першої світової війни — понад 2/3 витрачених ними сум).

Відділи та члени Галицького господарського товариства в 1870—1913 роках
Кількість відділень Кількість учасників Основна бібліотека
разом активних почесних кореспондентів кількість томів
1870 23 1 775 1 648 18 109 8 000
1871 23 1 757 1 624 21 112 8 000
1872 24 1 789 1 622 21 146 8 000
1873 24 1 497 1 337 21 139 8 000
1874 24 1 520 1 356 22 142 8 000
1875 23 1 536 1 372 22 142 8 000
1876 23 1 548 1 383 22 143 8 000
1877 23 1 537 1 376 21 140 8 000
1878 23 1 537 1 379 20 138 8 000
1879 23 1 325 ‭1 168‬ 21 136 8 000
1880 23 1 286 1 160 14 112 8 000
1881 23 1 235 1 111 14 110 8 000
1882 24 1 262 1 127 15 108 8 000
1883 24 1 344 1 222 15 107 8 000
1884 24 1 329 1 216 15 98 8 000
1885 24 1 350 1 245 14 91 8 000
1886 24 1 350 1 244 16 90 8 000
1887 24 1 335 1 234 16 85 8 000
1888 24 1 325 1 228 13 84 8 000
1889 24 1 381 1 288 10 84 8 000
1890 23 1 328 1 229 15 84 8 000
1891 22 1 328 1 228 17 83 8 000
1882 20 1 556 1 469 20 69 8 000
1893 23 1 556 1 457 21 64 8 000
1894 23 1 675 1 590 21 64 8 000
1895 24 1 652 1 570 20 62 8 000
1896 25 1 642 1 563 19 60 8 000
1897 25 1 681 1 602 19 60 8 000
1898 27 1 805 1 728 17 60 8 000
1899 27 1 800 1 724 16 60 10 000
1900 27 1 899 1 823 16 60 10 000
1901 26 1 936 1 860 16 60 10 000
1902 27 1 959 1 883 18 58 10 000
1903 24 1 950 1 875 18 58 10 000
1904 25 2 382 2 306 18 58 10 000
1905 28 2 616 2 537 23 58 10 000
1906 28 2 828 2 746 25 58 10 000
1907 32 3 320 3 237 25 58 10 000
1908 32 3 508 3 425 25 58 10 000
1909 32 4 198 4 152 16 23 10 000
1910 32 4 326 4 290 16 20 10 000
1911 32 4 674 4 630 17 18 10 000
1912 32 5 390 5 347 16 19 11 000
1913 32 5 638 5 600 17 15 11 000

На початку 1860-х років Товариство діяло в будинку Інституту Оссолінських під номером 23[3] потім з 1866 р. у власному будинку на вулиці Кароля Людвіка, 5¼, а з 1871 р. на площі Хоронжини, 427 у Львові. У 1919 році Товариство змінило свою назву на Східно-Малопольське господарське товариство, і під цією назвою діяло до 1922 року, коли воно було поглинене Малопольським сільськогосподарським товариством.

Органи влади та активісти Товариства[ред. | ред. код]

Леон Людвік Сапіга, перший президент Галицького господарського товариства (літографія Йозефа Крігубера 1856 р.)

Протекторами Товариства були: Фердинанд Кароль Юзеф Габсбург-Есте (1845—1850)[9] та Аґенор Ґолуховський (1859—1875)[10]. Вищим органом влади були загальні збори учасників. У 1861–1865 роках через заборону австрійської влади загальних зборів членів не було. З 1868 р. після зміни статуту т. зв Загальна рада товариства, до складу якої, крім голів, членів Комітету, входили також делегати новостворених повітових осередків. Товариство очолював Комітет, роботою якого керував президент, якому допомагав віцепрезидент з 1860 року, два віцепрезиденти з 1873 року, а потім три віцепрезиденти з 1890 року. Кількість членів Комітету ГГТ змінювалася: у 1846–1868 рр. становила 6 осіб, у 1869–1875 рр. — 12 осіб, у 1876–1882 рр. — 16 осіб, у 1883–1887 рр. — 18 осіб., а з 1888 р. — від 20 до 23 осіб. У той час також були створені секції в комітеті ГГТ і діяли секції, напр. племінної, господарської, помологічної, лісівничої та бджільницької. Це, а також децентралізація структури, безсумнівно, сприяли бурхливому розвитку товариства в другій половині ХІХ ст.

У 1910 році в органах ГГТ стався розкол, в результаті якого новим президентом був обраний Вітольд Чарторийський[11].

Францішек Смолька, другий президент Галицького господарського товариства (літографія Йозефа Крігуберса 1861 р.)
Казимир Антоній Красицький, третій президент Галицького господарського товариства (літографія Едуарда Кайзера 1862 р.)
Президенти Галицького господарського товариства[12][13]
Ім'я та прізвище Термін повноважень
Леон Людвік Сапіга[14] 31 січня 1846 — 25 червня 1861
Францішек Ян Смолька[15] 25 червня 1861 — 18 травня 1862
вакансія[16] 18 травня 1862 — 30 січня 1866
Казимир Антоній Красицький[17] 30 січня 1866 — 16 лютого 1868
Казимир Грохольський[18] 16 лютого 1868 — 24 червня 1870
Северин Смажевський[19] 24 червня 1870 — 20 червня 1873
вакансія 20 червня 1873 — 24 червня 1875
Адам Станіслав Сапега[20] 18 червня 1875 — 30 червня 1900
Станіслав Стадницький 30 червня 1900 -18 червня 1903
Влодзімеж Козловський[21] 18.06.1903 -10.06.1906
Станіслав Брикчинський[22] 10 червня 1906 — 10 червня 1909
Казімеж Лясковський 10.06.1909 — 24.06.1910
Вітольд Чорторийський 24.06.1910 — 20.06.1914
Віце-президенти Галицького господарського товариства[12][13]
ім'я та прізвище термін повноважень
Казимир Антоній Красицький[17] 10 лютого 1860 — 25 червня 1861
Северин Смажевський[19] 25 червня 1861 — 18 травня 1862
вакансія 18 травня 1862 — 30 січня 1866
Людвік Скшинський 30 січня 1866 — 16 лютого 1868
Ян Конрад Залуський 16 лютого 1868 — 24 червня 1870
Антоній Яблоновський 24 червня 1870 — 20 червня 1874
Генрик Стшелецький 20 червня 1873 — 20 червня 1874
Адам Станіслав Сапєга 20 червня 1874 — 18 червня 1875
Давид Абрахамович 20 червня 1874 — 12 червня 1880
Болеслав Августинович 18 червня 1874 — 15 червня 1892
Петро Ґросс 12 червня 1880 — 15 червня 1892
Станіслав Стадницький 12 червня 1890 — 30 червня 1900
Владислав Козебродський 28 червня 1891 -13 червня 1893 р
Тадеуш Пілат 15 червня 1892 -18 червня 1903
Станіслав Брикчинський[22] 13 червня 1893 — 10 червня 1906
Вітольд Чарторийський 30 червня 1900 -18 червня 1903
Джон Вів'єн 18 червня 1903 — 15 червня 1911
Артур Целецький-Заремба 18.06.1903 -10.06.1909
Вітольд Чарторийський 10 червня 1906 — 24 червня 1910
Александр Домбський 10.06.1909 — 20.06.1914
Казимир Шептицький 24.06.1910 — 13.06.1912
Александр Рациборський 15.06.1911 — 13.06.1912
Мар'ян Лісовецький 13.06.1912 — 20.06.1914
Ян Розвадовський 13.06.1912 — 20.06.1914

Провідним активом товариства були члени його комітету, якими в 1846—1914 рр. були[13]:

A Давид Абрагамович (20 червня 1873 — 24 червня 1874, 30 червня 1881 — 15 червня 1902), Телесфор Адамський (10 червня 1909 — 24 червня 1910), Болеслав Августинович (24 червня 1874 — 18 червня 1875)
B Антоній Баранський (10 липня 1883 — 13 червня 1893), Францішек Бесядецький (24 червня 1910 — 13 червня 1912), Владислав Бесядецький (22 лютого 1850 — 13 лютого 1853), Елігіуш Бялоскорський (18 лютого 1866 р.). — 28 червня 1870), Леон Білінський (18 червня 1875 — 24 червня 1878, 12 червня 1880 — 28 червня 1884), Станіслав Богданович (18 червня 1903 — 24 червня 1910), Зигмунт Боярський (26 травня 1876 — 10 червня), Юзеф Боровський (30 червня 1881 — 23 червня 1889), Ян Брейер (28 червня 1870 — 30 червня 1871, 14 червня 1882 — 18 червня 1903), Юліан Бруницький (20 червня 1897 — 20 червня 1914)), Мечислав Брикчинський (13 червня 1912 — 28 червня 1913), Станіслав Брикчинський (23 червня 1889 — 13 червня 1893)
C Казимир Хлендовський (28 червня 1870 — 24 червня 1874), Aртур Целецький (15 червня 1892 — 18 червня 1903, 10 червня 1909 — 28 червня 1913), Теофіл Цесельський (18 червня 1875 — 12 червня 1880), Вітольд Чарторийський (27 червня 1894 — 30 червня 1900 , 18 червня 1903 р. — 10 червня 1906), Владислав Чайковський (28 червня 1884 — 15 червня 1892)
D Антоній Дембінський (30 червня 1871 — 25 червня 1872), Фелікс Дружбацький (13 червня 1912 — 20 червня 1914), Едвард Дідушицький (28 червня 1870 — 24 червня 1874), Клеменс Дідушицький (13 червня 1893 — 20 червня 1897), Tит Дідушицький (31 січня 1846 — 22 лютого 1850), Владислав Дідушицький (13 червня 1912 — 20 червня 1914), Володимир Дідушицький (6 лютого 1860 — 25 червня 1861, 24 червня 1874 — 26 травня 1876)
F Тадеуш Федорович (18 червня 1903 — 20 червня 1914), Юліуш Фроммель (16 червня 1895 — 30 червня 1908)
G Юзеф Гізовський (10 липня 1883 — 16 червня 1895), Влодзімеж Ґнєвош (28 червня 1884 — 24 червня 1904), Вінцентій Гнойський (10 червня 1877 — 24 червня 1878), Стефан Годлевський (24 червня 1910 — 20 червня 1914), Пьотр Ґросс (31 січня 1848 — 22 лютого 1850, 24 червня 1874 — 12 червня 1880)
H Цезарій Галлер (28 червня 1870 — 20 червня 1873), Отто Гауснер (10 червня 1877 — 12 червня 1890), Северин Гензель (12 червня 1880 — 15 червня 1892, 20 червня 1899 — 18 червня 1903)
J Юзеф Яблоновський (20 червня 1873 — 24 червня 1874), Кароль Яблоновський (22 лютого 1850 — 13 лютого 1853), Йозеф Єгерман (26 травня 1876 — 10 червня 1877), Ян Ярунтовський (13 лютого 1853 — 7 лютого 1856)
K Мавріці Кабат (30 січня 1866 — 16 лютого 1868), Антоній Кліма (30 червня 1848 — 13 лютого 1853), Володимир Козловський (15 червня 1888 — 18 червня 1903, 10 червня 1906 — 24 червня 1910), Маврицій Крайнський (31 січня 1846 — 17 лютого 1857), Владислав Країнський (30 червня 1900 — 10 червня 1906), Казимир Антоній Красицький (31 січня 1846 — 6 лютого 1858, 18 червня 1862 — 30 січня 1866, 10 червня 1877 — 15 червня 1879), Шимон Кравчикевич (18 червня 1854 — 6 лютого 1860), Кароль Крузенштерн (24 червня 1910 — 20 червня 1914), Корнель Кшечунович (6 лютого 1858 — 18 червня 1862), Валеріан Кшечунович (7 лютого 1856 — 30 січня 1866), Миколай Кшиштофович (18 червня 1903 — 24 червня 1910), Теодор Кульчицький (20 червня 1873 — 12 червня 1880), Авґуст Кунцек (31 січня 1846 — 31 січня 1848)
L Тадеуш Ланґі (12 червня 1885 — 18 червня 1903), Феліціан Ласковський (13 лютого 1853 — 16 лютого 1868), Юзеф Лер (13 лютого 1853 — 28 лютого 1859), Мар'ян Лісовецький (18 червня 1903 — 13 червня 1912), Александр Літтич (15 червня 1892 — 13 червня 1893), Владислав Любомирський (10 липня 1883 — 15 червня 1892), Адам Францішек Любомирський (15 червня 1892 — 13 червня 1893), Анджей Любомирський (23 червня 1889 — 20 червня 1914)
Ł Кароль Лущевський (28 червня 1913 — 20 червня 1914)
M Ян Марцелій Мадейський (30 червня 1908 — 13 червня 1912), Мечислав Марассе (16 лютого 1868 — 28 червня 1870), Тадеуш Ґжеґож Марс (24 червня 1904 — 30 червня 1908), Едвард Мічевський (28 червня 1870 — 25 червня 1872), Казимир Мічинський (10 червня 1909 — 20 червня 1914), Юзеф Мікуловський-Поморський (18 червня 1903 — 24 червня 1910), Юзеф Мілевський (10 червня 1909 — 28 червня 1913), Альфред Млоцький (25 червня 1861 — 30 січня 1866), Міхал Мрозовицький (25 червня 1861 — 30 січня 1866), Ян Мицельський (24 червня 1910 — 20 червня 1914)
N Юзеф Новоселецький (12 червня 1880 — 30 червня 1881)
O Казимир Обертинський (18 червня 1875 — 15 червня 1879), Мечислав Онишкевич (15 червня 1892 — 18 червня 1903)
P Юзеф Пайончковський (16 лютого 1868 — 30 червня 1871), Казимир Паньковський (24 червня 1878 — 14 червня 1882), Ян Пайгерт (24 червня 1910 — 13 червня 1912), Корнель Пайгерт (18 червня 1903 — 24 червня 1910), Францішек Ксаверій Петрович (30 січня 1866 — 28 червня 1870), Тадеуш Пілат (24 червня 1874 — 15 червня 1892, 18 червня 1903 — 20 червня 1914), Леонард Пінінський (10 липня 1883 — 12 червня 1885), Міхал Плезія (13 червня 1912 — 20 червня 1914), Леон Подлеський (10 червня 1906 — 30 червня 1908), Валер'ян Подлевський (28 червня 1870 — 14 червня 1882), Станіслав Поляновський (26 травня 1876 — 10 червня 1877), Леон Пузина (24 червня 1910 — 20 червня 1914)
R Олександр Раціборський (28 червня 1913 — 20 червня 1914), Альбін Райський (15 червня 1879 — 12 червня 1880), Фрідріх Роледер (31 січня 1846 — 30 червня 1848), Емануель Роїнський (18 червня 1875 — 10 липня 1883), Пьотр Ромашкан (31 січня 1846 — 31 січня 1848), Ян Розвадовський (24 червня 1910 — 13 червня 1912), Вінцентій Розвадовський (30 червня 1908 — 20 червня 1914), Влодзімєж Руссоцький (17 лютого 1857 — 6 лютого 1858), Тадеуш Рильський (28 червня 1913 — 20 червня 1914)
S Адам Сапіга (6 лютого 1860 — 24 червня 1874), Леон Людвік Сапіга (16 лютого 1868 — 28 червня 1870, 23 червня 1889 — 13 червня 1893), Павло Сапіга (10 червня 1909 — 20 червня 1914), Владислав Леон Сапіга (10 червня 1886 — 24 червня 1910), Август Шелленберг (12 червня 1880 — 27 червня 1894), Оскар Шнель (16 червня 1895 — 20 червня 1914), Якуб Шокліц (30 червня 1848 — 18 червня 1854), Юзеф Сермак (30 червня 1871 — 24 червня 1874), Мацей Серватовський (20 червня 1873 — 24 червня 1874), Владислав Серватовський (13 червня 1912 — 20 червня 1914), Тадеуш Скальковський (15 червня 1879 — 10 червня 1909), Людвік Скшиньський (6 лютого 1858 — 6 лютого 1860), Владислав Скшиньський (31 січня 1848 — 30 червня 1848), Павло Скварчинський (18 червня 1875 — 10 червня 1877), Францішек Смолька. (28 лютого 1859 — 25 червня 1861), Віктор Собещанський (30 червня 1871 — 24 червня 1874), Станіслав Ян Канті Стадницький (23 червня 1889 — 12 червня 1890), Томаш Станецький (25 червня 1872 — 18 червня 1875), Ян Канті Стечковський (15 червня 1902 — 18 червня 1903), Адольф Стронер (30 червня 1871 — 20 червня 1873), Зиґмунт Струсевич (24 червня 1878 — 10 липня 1883), Владислав Струшкевич (13 червня 1912 — 28 червня 1913), Стжелецький Фелікс (30 січня 1866 — 16 лютого 1868, 28 червня 1870 — 25 червня 1872), Генріх Стшелецький. (16 лютого 1868 р. — 20 червня 1873 р., 24 червня 1874 р. — 23 червня 1889 р.), Леон Суходольський (28 червня 1870 — 30 червня 1871), Казимир Шептицький (18 червня 1903 — 24 червня 1910), Ігнацій Шишилович (30 червня 1898 — 18 червня 1903, 15 червня 1907 — 24 червня 1910)
T Казимир Мнішек-Чорницький (18 червня 1875 — 26 травня 1876), Францішек Торосєвич (25 червня 1872 — 20 червня 1873), Єжи Турнау (15 червня 1902 — 20 червня 1914), Людвік Тимофтевич (16 червня 1895 — 30 червня 1900), Владислав Тинецький (12 червня 1880 — 30 червня 1908)
U Станіслав Ужейський (24 червня 1910 — 20 червня 1914)
W Генрик Вальтер (26 травня 1876 — 10 червня 1877), Пьотр Василевський (30 січня 1861 — 16 лютого 1868), Тадеуш Василевський (14 червня 1882 — 28 червня 1884), Юзеф Верещинський (24 червня 1874 — 30 червня 1881), Адольф Вєсьоловський (15 червня 1892 — 18 червня 1903, 24 червня 1904 — 10 червня 1906), Якуб Віктор (28 червня 1870 — 18 червня 1875), Ян Віктор (28 червня 1913 — 20 червня 1914), Казимир Віктор (27 червня 1894 — 24 червня 1904), Ян Вілуш (13 червня 1912 — 28 червня 1913), Леонтій Вибрановський (26 травня 1876 — 15 червня 1892)
Z Стефан Замойський (30 січня 1866 — 16 лютого 1868, 24 червня 1878 — 12 червня 1880, 27 червня 1894 — 20 червня 1899)

Члени Асоціації[ред. | ред. код]

Від заснування Галицького господарського товариства було три категорії членів: почесні, заочні та активні. Основна категорія складалася з простих членів (іншими словами, активних членів), до яких входили члени, які сплачували регулярні внески та брали участь у діяльності асоціації. До почесних членів входили члени імператорської сім'ї, видатні політики, активні діячі, які особливо заслугували для розвитку Товариства. Була також категорія членів-кореспондентів, до якої входили автори, які співпрацювали з сільськогосподарськими періодичними виданнями ГГТ.

Посилання[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г Tadeusz Łopuszański, Pamiętnik c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego 1845—1894, Lwów 1894, s. 20–23.
  2. ↑ Handbuch des Lemberger Sttathalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1860, s. 637—638.
  3. ↑ а б Handbuch des Statthalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1861 (PDF). Lwów. 1861. с. 401.
  4. ↑ Ustawy c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego dnia 14 lipca 1829 najwyżej potwierdzone, w: «Rozprawy c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego», t. 1, Lwów 1846, s. 1–13.
  5. ↑ Zygmunt Kozłowski. ipsb.nina.gov.pl (Internetowy Polski Słownik Biograficzny).
  6. ↑ Tadeusz Łopuszański, Pamiętnik c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego 1845—1894, Lwów 1894, s. 1.
  7. ↑ а б Andrzej Szwarc, Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie, [w:] Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku, t. 1, red. M. Kamler, Warszawa 1981, s. 183.
  8. ↑ Karol Estreicher, Bibliografia Polska: XIX. stólecia. (R-U), Tom 4, Kraków 1878, s. 127.
  9. ↑ Provinzial-Handbuch der Königreich Galizien und Lodomerien für das Jahr 1850, s. 558.
  10. ↑ Handbuch des Lemberger Sttathalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1859, s. 266; 1860, s. s. 269; 1861, s. 401; 1862, s. 413; 1863, s. 423; 1864, s. 432; 1865, s. 446; 1866, s. 461; Galizisches Provinzial-Hanbuch für das Jahr 1867, s. 804; 1868, s. 806; 1869, s. 530; Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1870, s. 567; 1871, s. 502; 1872, s. 500; 1873, s. 516; 1874, s. 561; 1875, s. 564.
  11. ↑ Rozłam wśród ziemian. Nowości Illustrowane. Nr 16: 13. 16 kwietnia 1910.
  12. ↑ а б Tadeusz Łopuszański, Pamiętnik c. k. Galicyjskiego Towarzystwa Gospodarskiego 1845—1894, Lwów 1894, s. 84.
  13. ↑ а б в Provinzial-Handbuch der Königreich Galizien und Lodomerien für das Jahr 1850, s. 558; 1851, s. 623; 1852, s. 608; 1853, s. 615; 1854, s. 631; Handbuch des Lemberger Sttathalterei-Gebietes in Galizien für das Jahr 1855, s. 459; 1856, s. 266; 1857, s. 354; 1858, s. 249; 1859, s. 266; 1860, s. s. 269; 1861, s. 401; 1862, s. 413; 1863, s. 423; 1864, s. 432; 1865, s. 446; 1866, s. 461; Galizisches Provinzial-Hanbuch für das Jahr 1867, s. 804; 1868, s. 806; 1869, s. 530; Szematyzm Królestwa Galicji i Lodomerii z Wielkim Księstwem Krakowskim na rok 1870, s. 567; 1871, s. 502; 1872, s. 500; 1873, s. 516; 1874, s. 561; 1875, s. 564; 1876, s. 574; 1877, s. 549; 1878, s. 537; 1879, s. 533; 1880, s. 541; 1881, s. 557; 1882, s. 559; 1883, s. 559; 1884, s. 543; 1885, s. 543; 1886, s. 543; 1887, s. 544; 1888, s. 545; 1889, s. 636; 1890, s. 636; 1891, s. 636; 1892, s. 637; 1893, s. 637; 1894, s. 637; 1895, s. 637; 1896, s. 638; 1897, s. 638; 1898, s. 735; 1899, s. 735; 1900, s. 735; 1901,s. 737; 1902, s. 822; 1903,s. 822; 1904, s. 822; 1905, s. 822; 1906, s. 869; 1907, s. 869; 1908, s. 869; 1909, s. 927; 1910, s. 927; 1911, s. 976; 1912, s. 976; 1913, s. 1004; 1914, s. 1020.
  14. ↑ Tomasz Kizwalter, Sapieha Leon, [w:] Słownik biograficzny historii Polski, t. 2, red. J. Chodera, Feliks Kiryk, Wrocław-Warszawa-Kraków 2005, s. 1348—1349.
  15. ↑ Stefan Kieniewicz, Smolka Franciszek Jan (1810—1899), Polski Słownik Biograficzny, tom 39, Warszawa–Kraków 1999—2000, s. 316.
  16. ↑ W tym czasie władze austriackie odwołały prezesa i wiceprezesa Towarzystwa — funkcję reprezentanta Komitetu pełnił wówczas Kazimierz Antoni Krasicki.
  17. ↑ а б Parlament Österreich Republik, Kurzbiografie Krasicki, Kazimierz Graf – online [dostęp 2019-10-14].
  18. ↑ Stefan Kieniewicz, Grocholski Kazimierz (1815—1888), Polski Słownik Biograficzny, t. 8, Wrocław-Kraków-Warszawa 1959—1960, s. 585—587 iPSB — wersja elektroniczna.
  19. ↑ а б Józef Buszko, Smarzewski Seweryn Walenty Konstanty (1818—1888), Polski Słownik Biograficzny, t. 39, Warszawa-Kraków 1999—2000, s. 189—191.
  20. ↑ W. Wic, Sapieha Adam Stanisław, [w:] Słownik biograficzny historii Polski, t. 2, red. J. Chodera, F. Kiryk, Wrocław-Warszawa-Kraków 2005, s. 1345.
  21. ↑ Jerzy Zdrada, Kozłowski Włodzimierz Marian (1858—1917), Polski Słownik Biograficzny t. 15, Wrocław-Warszawa-Kraków 1970, s. 39–40 iPSB — wersja elektroniczna.
  22. ↑ а б Zdzisław Próchnicki, Brykczyński Stanisław. [W:] Polski Słownik Biograficzny. T. 3. Kraków 1937, s. 28–29.

Бібліографія[ред. | ред. код]

  • Andrzej Szwarc, Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie, [w:] Encyklopedia historii gospodarczej Polski do 1945 roku, t. 1, red. M. Kamler, Warszawa 1981, s. 183.
  • Stefan Kieniewicz: Adam Sapieha i Galicyjskie Towarzystwo Gospodarskie w przededniu powstania styczniowego (1860—1862), «Ziemia Czerwińska», R. 2, 1936 z. 1, s. 71–73.

Джерела до історії Галицького господарського товариства[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Галицьке_господарське_товариство&oldid=42676783