Геноцид ромів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Меморіал ромá та сінті Європи, які загинули внаслідок нацистської расової політики (Берлін, парк Тіргартен, на південь від будівлі Рейхстагу)
Голокост

Геноцид ромів (ромською — Porajmos, Samudaripen[1]) — геноцид, організований і здійснений нацистами у 1935–1945 роках на теренах Німеччини, країн-союзників Третього Рейху й окупованих країн. Знищення ромів було частиною загальної політики націонал-соціалістів зі знищення євреїв (дивись Голокост), гомосексуалів, невиліковних хворих, наркоманів, психічно хворих і політичних опонентів.

Уважається, що від репресій 1935—1945 рр. в Європі загинуло від 600 тис. до 1 млн 500 тис. ромів[2](за іншими оцінками — від 220 до 500 тисяч[3]). У процентному відношенні ромська етнічна група найбільше потерпіла від убивств нацистами - понад 25% довоєнного ромського населення Європи[4]. Близько 90 відсотків ромського населення Австрії, Німеччини, України[5] та Естонії було знищено нацистським режимом та його союзниками.

Першими жертвами Бабиного Яру у вересні 1941 року стали роми, п'ять таборів яких навколо Києва були цілковито знищені нацистами за кілька днів.[6]. Анатолій Кузнєцов у романі «Бабин Яр» писав: «На ромів фашисти полювали, як на дичину. Вони підлягали такому ж негайному знищенню, як і євреї ... Ромів везли в Бабин Яр цілими таборами»[7]. «Бабин Яр – це жахіття для циган. Вони гинули, навіть не знаючи, за що їх вбивають» – це слова ромської письменниці Рані Романі (Раїси Набаранчук)[8][9]. За наявною інформацією, у Бабиному Яру загинули щонайменше 150 ромів[10], але ця цифра може бути значно вищою[11]. Усього під час Другої світової війни в каральних акціях окупаційного режиму в Україні було знищено 19—20 тис. осіб ромської національності (за іншими оцінками - близько 25 тис.[12]), проте немає даних про загиблих у зонах бойових дій наступальних операцій, на примусових роботах, у таборах-гетто, під час операцій УПА та радянських партизан тощо.[13][14].

Документально підтверджено понад 140 випадків масового вбивства ромів на теренах окупованої України у 1941-44 роках, найчисельніші з яких - в Чернігові (близько 1100 осіб (за іншими оцінками - понад 2500[15][16])), Кропивницькому (бл. 1000 осіб), Бахмуті (бл. 900 осіб), Сімферополі (824 особи), Херсоні (понад 650 осіб)[17],[18].

У 1942 році до Губернаторства Трансністрія, у складі якого перебували території окупованих Вінницької, Миколаївської та Одеської областей УРСР, націонал-легіонерським урядом Іона Антонеску було депортовано з Румунського королівства приблизно 25 тисяч ромів. До першої хвилі депортованих увійшли кочові роми, а другу хвилю склали осілі роми, що були неблагонадійними та мали проблеми з законом. Загальна кількість депортованих сягнула 25 283 осіб: 7 856 чоловіків, 7 266 жінок та 10 161 дитина. Серед них було понад 12 тис. кочових та 13 100 осілих циган. Осілих ромів депортували в поїздах, кочових змусили їхати до Трансністрії на своїх возах. У Трансністрії солдати відбирали вози з кіньми на потреби румунської армії. Ромии були позбавлені усього – коней, інструментів, майна, грошей та інших засобів існування, не мали роботи, харчів, ліків, палива. У березні 1944 р. у Трансністрії перебувало 12 083 ромів. Саме вони змогли вижити. До них варто додати ще біля 2 тис. циган, котрі за різних обставин були репатрійовані або втекли з цього краю. Таким чином, у 1942–1944 рр. у Трансністрії загинуло приблизно 11 тис. депортованих сюди ромів, вижило орієнтовно 14 тис.[19].

Вшанування пам'яті жертв геноциду[ред. | ред. код]

На увічнення пам'яті депортованих і страчених представників циганського етносу 2 серпня в Україні на державному рівні відзначається Міжнародний день голокосту ромів. До 75-х роковин трагедії в Бабиному Яру в Національному історико-меморіальному заповіднику «Бабин Яр», в пам'ять про ромів, розстріляних у 1941 році, встановлений монумент «Ромська Кибитка»[20],[21].

29 січня 2018 р. у Музеї «Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні» відбулось відкриття експозиції «Трагедія ромського народу в Україні та Молдові». Це перша в Україні постійно діюча окрема експозиція, присвячена геноциду ромів у роки Другої світової війни[22].

2 серпня 2018 р. в Ужгороді, на подвір'ї Ужгородської гімназії № 14, (відома як «ромська» школа) відкрили Меморіальний знак пам'яті жертв ромського Голокосту (Пораймосу). Міні-скульптура «Пораймос» у вигляді колеса з міні-скульптурою встановлений у день (2 серпня), який відзначається як Міжнародний день Голокосту ромів. Саме в ніч з 2 на 3 серпня у 1944 р. у концентраційному таборі Аушвіц-Біркенау був здійснений акт масового вбивства ромів, коли у камерах загинуло понад 4000 ромських в'язнів. Меморіальний знак встановлений за підтримки німецького Фонду «Пам'ять, відповідальність і майбутнє» (EVZ).

У квітні 2024 року в Ужгороді створений віртуальний музей історії геноциду ромів під час Другої світової війни – «Пораймос на Закарпатті». На онлайн-платформі розміщені п’ять тематичних відеоекспозицій та аудіогіди про життя ромської громади між двома світовими війнами й висвітлена трагедія її знищення. Матеріали доступні українською та ромською мовами[23]

Відомі роми, які загинули чи постраждали від геноциду[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Що означає слово «Samudaripen»?. Архів оригіналу за 4 липня 2013. Процитовано 4 липня 2013.
  2. ↑ Промова Міранди Вуолясранти, віце-президента Європейського форуму ромів та кочових народів, виголошена 25 квітня 2006 року в Страсбурзі під час церемонії вшанування пам'яті Дня Шоах (Day of Shoah). Архів оригіналу за 9 жовтня 2017. Процитовано 13 жовтня 2016.
  3. ↑ Роми в День Голокосту — проти дискримінації. Архів оригіналу за 10 січня 2013. Процитовано 12 лютого 2013.
  4. ↑ https://jmhum.org/uk/events/1262-zabutij-genotsid-traged-ya-rom-v-p-d-chas-drugoji-sv-tovoji-v-jni Марина Стрільчук. «Забутий геноцид»: трагедія ромів під час Другої світової війни // Музей "Пам'ять єврейського народу та Голокост в Україні", 01.08.2022
  5. ↑ Надія Константінова. Під час Другої світової війни в Україні було знищено майже 90% ромів – дослідник // Радіо Свобода - 31.07.2021
  6. ↑ Україна вшановує 75-ті роковини трагедії Бабиного Яру. Архів оригіналу за 9 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
  7. ↑ 2 серпня – Міжнародний день пам’яті жертв нацистського геноциду ромів // Український інститут національної пам'яті, 02.08.2021
  8. ↑ Бабин Яр. Трагедія ромів // Радіо Свобода, 27.09.2016,
  9. ↑ Перша в Україні ромська письменниця Рані Романі. (Видатні роми України) // Чернігівська обласна бібліотека для дітей, 06.04.2021
  10. ↑ Трагедія Бабиного Яру і роми // Інформаційно-аналітичне агентство "РомаУА", 29. 09.2023
  11. ↑ Дослідник Голокосту ромів Михайло Тяглий про вбивства ромів у Бабиному Яру // Радіо Свобода, 29.07.2021
  12. ↑ Богдана Костюк. Науковці: в роки Голокосту в Україні знищили близько 25 тисяч ромів // Радіо Свобода, 02.08.2018
  13. ↑ Бессонов Н. Геноцид цыган Украины в годы Великой Отечественной войны // Рома в Украïні: Історичний та етнокультурний розвиток циган (рома) України (XVI–XX ст.). Матеріали Міжнародного круглого столу 3 листопада 2006 року. — Донецьк, — С. 4-28 (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 24 березня 2022. Процитовано 11 лютого 2013.
  14. ↑ Круглов А. Геноцид цыган в Украине 1941—1944 гг.: Статистико-региональный аспект // ГОЛОКОСТ І СУЧАСНІСТЬ. Студії в Україні і світі. № 2 (6) 2009 — С. 83-113
  15. ↑ Олена Сафарова. У Чернігові вшанували пам'ять жертв геноциду ромів // Суспільне мовлення Чернігів, 02.08.2021
  16. ↑ Пам’ять ромів, знищених нацистами, вшанували у Чернігові // Всеукраїнський незалежний медійний простір "Сіверщина", 03.08.2023
  17. ↑ КАРТА «МІСЦЯ МАСОВОГО ВБИВСТВА РОМІВ НА ТЕРЕНАХ УКРАЇНИ ЗА ЧАСІВ НАЦИСТСЬКОЇ ОКУПАЦІЇ» - Український центр вивчення історії Голокосту
  18. ↑ Михайло Тяглий. КАРТОГРАФУВАННЯ ГЕНОЦИДУ РОМІВ УКРАЇНИ (1941–1944 рр.) ТА ПАМ’ЯТІ ПРО ЦЕ // Місто: історія, культура, суспільство № 12 (1) (2021) - с. 118-171
  19. ↑ Ігор Тарнавський. ПОЛІТИКА РУМУНСЬКОЇ ВЛАДИ ЩОДО ЦИГАН НА ОКУПОВАНИХ УКРАЇНСЬКИХ ЗЕМЛЯХ (1941–1944 рр.) // Київські історичні студії. Збірник наукових праць No 1, 2015
  20. ↑ У Бабиному Яру відкрили монумент "Ромська Кибітка" в пам'ять про розстріляних ромів. Архів оригіналу за 5 жовтня 2016. Процитовано 6 жовтня 2016.
  21. ↑ Символ пам’яті про ромів, які стали жертвами нацизму, відкрили у Києві (фотогалерея) // Радіо Свобода, 23.09.2016
  22. ↑ Стрильчук, Марина. Відкриття експозиції "Трагедія ромського народу в Україні та Молдові". tkuma.dp.ua (uk-ua) . Архів оригіналу за 5 березня 2018. Процитовано 4 березня 2018.
  23. ↑ Трагічна сторінка в історії ромів: на Закарпатті запустили віртуальний музей // Голос Карпат, 09.04.2024

Посилання[ред. | ред. код]

Віртуальний музей історії геноциду ромів під час Другої світової війни "Пораймос на Закарпатті"[ред. | ред. код]

Злочин Це незавершена стаття про злочинність.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Геноциди
корінних американців (з 1492) • ірландців (1845–1849) • черкесів (1860-ті) • гереро та нама (1904–1907) • ассирійців (1914–1925) • вірмен (1915–1923) • греків (1914–1923)  • фінів (1920-ті–1930-ті)  • українців (1932–1933) • євреїв та ромів (1939–1945) • чеченців та інгушів (1944)  • кримських татар (1944)  • Геноцид у Східному Тиморі (1974–1999) • камбоджійців (1975–1979) • тутсі й хуту (1994)  • боснійців (1995)  • українців (2022)
Методи
Заперечення
Судові процеси
Інше
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Геноцид_ромів&oldid=42644704