Герман Вейль

|Оригінал імені=

Герман Клаус Гуґо Вейль
нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Ім'я при народженні	нім. Hermann Klaus Hugo Weyl
Народився	9 листопада 1885(1885-11-09) Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія
Помер	8 грудня 1955(1955-12-08) (70 років) Цюрих, Швейцарія
Поховання	цвинтар Принстонаd
Країна	Німецька імперія  Веймарська республіка  США  Швейцарія  Німеччина
Діяльність	математик, фізик, філософ, викладач університету
Alma mater	Геттінгенський університет
Галузь	математика
Заклад	Геттінгенський університет Принстонський університет
Науковий ступінь	доктор філософії (1908) і доктор габілітований (1910)
Науковий керівник	Давид Гільберт
Відомі учні	Walter Rotachd Ernst Wannerd Jacques Wildhaberd Adolphe Loefflerd
Аспіранти, докторанти	Saunders Mac Laned Alfred Aepplid Walter Dällenbachd Florian Eggenbergerd Fritz Fischerd Fritz Gassmannd Ernst Max Mohrd Джуліус Страттон Auguste Urechd Ernst Völlmd Alexander Weinsteind Fernand Lévyd Adolf Widmerd Henri Lauerd Florian Eggenbergerd Robert Miched Ernst Völlmd Emil Funkd Auguste Urechd Adolf Bolligerd Hans Walter Dällenbachd Ґергард Ґенцен
Членство	Лондонське королівське товариство Папська академія наук Американська академія мистецтв і наук Леопольдина Американське фізичне товариство Лондонське математичне товариство Баварська академія наук Національна академія наук США
Діти	Fritz Joachim Weyld Michael Weyld
Нагороди	Гіббсівська лекція (1948) премія імені М. І. Лобачевського (1927) член Американського фізичного товариства почесний доктор Університету Ослоd honorary doctorate from Columbia Universityd почесний доктор Швейцарської вищої технічної школи Цюрихаd іноземний член Лондонського королівського товариства (25 червня 1936) почесний доктор Штутгартського університетуd Arnold-Reymond prized (11 червня 1954)
Автограф
Висловлювання у Вікіцитатах  Герман Вейль у Вікісховищі

Герман Клаус Гуґо Вейль (нім. Hermann Klaus Hugo Weyl; 9 листопада 1885, Ельмсгорн, Шлезвіг-Гольштейн, Німецька імперія — 8 грудня 1955, Цюрих, Швейцарія) — німецький математик.

Біографія

Закінчив Геттінгенський університет (1908). Учень Д. Гільберта. В 1913-1930 роках — професор Вищої технічної школи Цюриха, в 1930-1933 роках — професор Геттінгенского університету, в 1933 після приходу до влади фашистів емігрував в США, працював в Принстоні в Інституті перспективних досліджень (Institute for Advanced Study).

Праці присвячені тригонометричним рядам і рядам по ортогональних функціях, теорії функцій комплексної змінної, диференціальним і інтегральним рівнянням. Ввів в теорію чисел т.зв. "Суми Вейля". Найзначніші роботи Вейля з алгебри (в галузі теорії неперервних груп і їх представлень) і теорії функцій комплексної змінної (де його книга 1913 "Die Idee der Riemannschen Flache" — "Ідея ріманової поверхні" стала класичною — уперше було досконало строго визначене поняття Ріманова поверхня, яке негайно можна було поширити на будь-який многовид). Праці Вейля з прикладної лінійної алгебри мали значення для подальшого створення математичного програмування, а роботи в галузі математичної логіки і основ математики дотепер викликають інтерес (Вейль належав до прихильників інтуїціонізму).

Велике значення мають праці в галузі математичної фізики, де він незабаром після створення А. Ейнштейном загальної теорії відносності став займатися єдиною теорією поля. Хоча об'єднати тяжіння й електромагнетизм не вдалося, його теорія калібровочної інваріантності мала величезне значення. Також Вейль відомий застосуванням теорії груп до квантової механіки.

Нагороджений премією Лобачевського в 1927 році.

Праці

• Вейль Г. Алгебраическая теория чисел. — М. : ИЛ, 1947. — 226 с.
• Вейль Г. Избранные труды. Математика. Теоретическая физика // Классики науки. — М. : Наука, 1984. — 512 с.
• Вейль Г. Классические группы. Их инварианты и представления. — М. : ИЛ, 1947. — 408 с.
• Вейль Г. Математическое мышление. — М. : Наука, 1989. — 400 с.
• Вейль Г. О философии математики. — М.-Л. : ГТТИ, 1934. — 128 с.
• Вейль Г. Полвека математики. — М. : Знание, 1969. — 48 с.
• Вейль Г. Пространство. Время. Материя. Лекции по общей теории относительности. — М. : Янус, 1996. — 480 с.
• Вейль Г. Симметрия. — М. : Наука, 1968. — 192 с.
• Вейль Г. Теория групп и квантовая механика. — М. : Наука, 1986. — 496 с.

Література

• Вейль, Герман // Філософський енциклопедичний словник / В. І. Шинкарук (гол. редкол.) та ін. — Київ : Інститут філософії імені Григорія Сковороди НАН України : Абрис, 2002. — 742 с. — 1000 екз. — ББК 87я2. — ISBN 966-531-128-X.
• Яглом И. М. Герман Вейль. — М. : Знание, 1967. — 47 с.

Див. також

• 32267 Германнвейль — астероїд, названий на честь математика.
• Рівняння Вейля

Посилання

• Hermann Weyl [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], by Michael Atiyah. National Academy of Sciences [USA], Biographical Memoirs, Volume 82 [Архівовано 2 квітня 2016 у Wayback Machine.], 2003, chapter 18, pp. 320–335.
• Hermann Weyl [Архівовано 4 березня 2016 у Wayback Machine.]. A Biographical Memoir by Michael Atiyah. Biographical Memoirs, Volume 82. National Academy Press, Washington, D.C., 2002. — 17 p.
• Weisstein, Eric W. Weyl, Hermann [Архівовано 1 квітня 2017 у Wayback Machine.] (1885—1955). Eric Weisstein's World of Science.
• Bell, John L. Hermann Weyl on intuition and the continuum [Архівовано 5 грудня 2010 у Wayback Machine.]
• Feferman, Solomon. «Significance of Hermann Weyl's das Kontinuum»^{[недоступне посилання]}
• Straub, William O. Hermann Weyl Website [Архівовано 18 червня 2020 у Wayback Machine.]
• Kilmister, C. W. Zeno. «Aristotle, Weyl and Shuard: two-and-a-half millennia of worries over number.» 1980