Горила східна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Горила східна
Час існування: — сучасність

Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Надтип: Вториннороті (Deuterostomia)
Тип: Хордові (Chordata)
Підтип: Хребетні (Vertebrata)
Інфратип: Щелепні (Gnathostomata)
Надклас: Чотириногі (Tetrapoda)
Клас: Ссавці (Mammalia)
Підклас: Плацентарні (Eutheria)
Ряд: Примати (Primates)
Інфраряд: Людиноподібні (Pongidae)
Родина: Гомініди (Hominidae)
Рід: Горила (Gorilla)
Вид: Горила східна
Gorilla beringei
Matschie, 1903
Мапа поширення східної горили в Африці
Мапа поширення східної горили в Африці
Посилання
Вікісховище: Category:Gorilla beringei
Віківиди: Gorilla beringei
EOL: 2923523
ITIS: 944295
МСОП: 39994
NCBI: 499232

Східна горила (Gorilla beringei) — вид приматів з роду горили (Gorilla) родини гомініди (Hominidae), поширений у Центральній Африці.

Класифікація

[ред. | ред. код]

Вид східна горила складається з двох підвидів:

Зовнішній вигляд

[ред. | ред. код]

Східна горила має велику голову, широкі груди і довгі ноги. Ніс плоский, з великими ніздрями. Волосся в основному чорного кольору, з синюватим відтінком в гірських горил, зрілі самці мають срібну смугу на спині. Хутро покриває практично все тіло, за винятком обличчя, грудей, долонь і ступень. З віком воно набуває сивуватого забарвлення.

Гірські горили трохи менші за розмірами, ніж їх рівнинні родичі. Самці значно більші за самок. Маса тіла дорослого самця в середньому 160 кг, іноді може досягати 220 кг[2]. Самки важать 70-114 кг. Довжина тіла 185 см у самців і 150 см у самок.

Дитинча східної горили

Поведінка

[ред. | ред. код]

Проживають у сімейних групах, що складається з домінуючого самця, його самок і потомства. Розмір групи більше, ніж у західних горил, в середньому 35 особин. Межі території не охороняються, однак можуть відбуватися сутички при зустрічах однієї групи з іншою.

Самки переходять зі своєї рідної групи в іншу перед періодом спаровування. Зазвичай це відбувається у віці 8 років. Часто вони приєднуються до самотніх самців і створюють нову групу. Самці залишають сім'ю, з якою вони виросли, у 11 років. Вони тривалий час ведуть самотній спосіб життя і створюють власну сім'ю у віці понад 15 років.

Живляться корінням, листям, корою, деревиною, квітами, фруктами і стеблами рослин, іноді безхребетними тваринами і грибами.

Чіткого періоду розмноження у східних горил немає. Самки народжують дитинчат тільки раз на 3-4 роки, внаслідок тривалого періоду вагітності та виховання молодняку. Вагітність триває 8,5 місяців. Народжується одне дитинча. Новонароджені особини мають сірувато-рожеву шкіру і можуть повзати через 9 тижнів після народження. Відлучення від грудей відбувається в 3,5 роки. Статева зрілість настає в 10 років у самок і в 15 років у самців. Тривалість життя 40—50 років.

Поширення

[ред. | ред. код]

Східні горили поширені в низинних і гірських субальпійських лісах на сході Демократичної республіки Конго, у південно-західній Уганді, Руанді і на території між річкою Луалаба і озерами Едвард і Танганьїка. Віддають перевагу лісу з щільною трав'янистої підстилкою[1].

Охоронний статус та чисельність

[ред. | ред. код]

З 2000 року МСОП надало східній горилі статус «Під загрозою вимирання». Проте у вересні 2016 року було повідомлено про скорочення чисельності виду на 70% за 20 років, тому статус було змінено на «На межі зникнення»[3].

Гірські горили проживають в двох ізольованих місцях у Руанді, Уганді та Демократичній республіці Конго. Субпопуляція в Вірунзі в 2003 році оцінювалася в 380 особин, вона збільшилася на 60 особин в порівнянні з 1989 роком. Однак цей приріст був обмежений тільки однією групою горил, які знаходяться в захищеній і екологічно багатій області. Хоча субпопуляції в національному парку Бвінді, як належало, збільшилася з 300 до 320 горил в період 1997—2003 років, облік у 2006 році показав, що в парку мешкає всього 300 мавп. Загальна чисельність популяції у всіх чотирьох групах становить 680 горил. Гірські горили поширені в районі з дуже високою щільністю населення. Від людей і домашніх тварин вони можуть заражатися вірусними захворюваннями. Величезний вплив на підвид мала політична нестабільність в районі вулкана Вірунга. Триває незаконний випас худоби та вирубка лісу для лісозаготівель і сільськогосподарських угідь.

Чисельність східних рівнинних горил в 1995 році оцінювалася приблизно в 16 900 тварин. В наступне десятиліття вона різко скоротилася. Площа ареалу цього підвиду 21 600 км2, що на 25 % менше, ніж в 1969 році. Істотним чинником виживання для східних рівнинних горил є сільське господарство. Поточна політична нестабільність і вбивство горил заради м'яса посилюють проблему їх захисту[1].

Станом на 2015 рік МСОП оцінило чисельність виду у 3800 особин[3].

Галерея

[ред. | ред. код]

Східна горила під час споживання їжі

В зоопарку

Самка з дитинчам на спині

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в г Східна горила [Архівовано 22 вересня 2011 у Wayback Machine.]: інформація на сайті Червоної книги МСОП (Перевірено 9 січня 2011)
  2. Caldecott, Julian; Miles, Lera. «World Atlas of Great Apes and Their Conservation». — California : University of California Press, 2005. — ISBN 0-520-24633-0. (англ.) (Перевірено 9 січня 2011)
  3. а б Good news and bad news for the animal kingdom. CNN. 05.09.2016. Архів оригіналу за 31 жовтня 2020. Процитовано 06.09.2016.

Посилання

[ред. | ред. код]