Григор II Маміконян
| Григор II Маміконян | |
|---|---|
| Народився | 8 століття або невідомо[3] |
| Помер | 748[1][2] або 750[3] |
| Діяльність | суверен, воєначальник |
| Титул | гахерец ішханd[4][5][6] і гахерец ішханd[1][5][7] |
| Рід | Маміконянd |
| Батько | Hrahat Mamikoniand[8][9] |
| Брати, сестри | Мушел VI Маміконян і Mushel III Mamikoniand |
Григор II Маміконян (вірм. Գրիգոր Բ Մամիկոնյան; д/н —748) — вірменський військовий діяч, спарапет у 745—748 роках, очільник антиарабського повстання, 10-й гахерец ішхан (головуючий князь) в 745—746 і 748 роках.
За різними відомостями син Грагата Маміконяна або Мушела V Маміконяна (відповідно онук Хамасаспа IV). Разом з братами Давидом і Мушелом був наближеним до гахерец ішхана (головуючого князя) Вірменії Артавазда Камсаркана, оскільки їх сестра Шушан була заміжна на ним.
732 року Григор разом з братом Давидом відмовився визнавати призначення Ашота III Багратуні новим гахерец ішханом. Але Маміконяни зазнали поразки віж арабського валі Марвана ібн Мухаммада, потрапивши у полон. Їх усіх було заслано до Ємену.
744 року після смерті халіфа Гішама почалася боротьба за його трон. Цим скористалися Маміконяни, що втекли з заслання, повернувши до Вірменії. Тут очолили нове антиарабське повстання, яке водночас було спрямоване проти роду Багратуні. Але того ж року халіф Марван II завдав поразки Маміконяном, полонивши Давида, якого було страчено.
Втім у 745 році Григор Маміконян зумів перетягнути на свій бік нахарарів та ішханів, які надали йому посаду спарапета, позбавивши її Ашота III Багратуні, а брата Григора — Мушела — оголошено гахерец ішханом. Втім у 746 року Маміконян зазнав поразки від арабів, але продовжив боротьбу. 748 року відновив наступ на Багратуні, оскільки той втратив підтримку від халіфа, що змушений був боротися з повстанням Аббасидів. Григор Маміконян полонив Багратуні, якого наказав засліпити. Того ж року Григор помирає від якоїсь хвороби.
- ↑ а б в Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 319.
- ↑ а б Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ а б в Вірменська радянська енциклопедія / за ред. Վ. Համբարձումյան, Կ. Խուդավերդյան — Հայկական հանրագիտարան հրատարակչություն, 1974.
- ↑ Histoire de l'Arménie des origines à 1071 — С. 318–319.
- ↑ а б Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 508.
- ↑ Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142 et 337. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142 et 147. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- ↑ Toumanoff C. Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au xixe siècle: Tables généalogiques et chronologiques — Rome: 1990. — P. 333.
- ↑ Settipani C. Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs: Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle — Paris: 2006. — P. 142–147. — ISBN 978-2-7018-0226-8
- René Grousset: Histoire de l'Arménie des origines à 1071. Paris, Payot 1947 (Nachdrucke 1973, 1984, 1995, 2008).
- Cyrille Toumanoff: Les dynasties de la Caucasie chrétienne de l'Antiquité jusqu'au XIXe siècle: Tables généalogiques et chronologiques. Rome 1990.
- Christian Settipani: Continuité des élites à Byzance durant les siècles obscurs. Les princes caucasiens et l'Empire du VIe au IXe siècle. de Boccard, Paris 2006, ISBN 978-2-7018-0226-8