Грозненський робітник

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

«Гро́зненський робітни́к» — російськомовна щотижнева газета, що виходила в Грозному, з 1917 по 1992 рік і з 1994 по 2001 рік.

«Грозненський робітник»
рос. «Грозненский рабочий»

Публікація грамоти ВЦВК про нагородження грозненського пролетаріату Орденом Червоного Прапора у 1925 році
Країна  Росія
Тип тижневик
Тема історія, наука, культура
Мова російська
Жанр інформація

Засновано 1917
Головний редактор Муса Мурадов (1991-1992, 1994-2001)
Припинення публікацій 2001
Головний офіс Грозний (1917-1999)
Назрань (1999-2001)

grozrab.org
Нагороди
орден Трудового Червоного Прапора
Почесна грамота Президії Верховної Ради РРФСР

Пострадянська епоха

[ред. | ред. код]

За радянських часів «Грозненський робітник» контролювала КПРС. Після розпаду Радянського Союзу у 1991 році уродженець Грозного Муса Мурадов став головним редактором газети. Однак Джохар Дудаєв, президент невизнаної Чеченської Республіки Ічкерія, незабаром спробував зробити газету офіційним виданням своєї партії, після чого Мурадов і більшість його співробітників звільнилися. Мурадов ненадовго переїхав з Чечні, разом зі своєю сім'єю, оскільки почалася Перша російсько-чеченська війна, але, не зумівши знайти роботу в Москві, повернувся, щоб відновити видання газети у 1995 році.[1]

Відновлення

[ред. | ред. код]

«Грозненський робітник» відновив видання як незалежна газета в травні 1995 року, знову з Мурадовим як головним редактором. Робота була небезпечною, оскільки співробітники вели репортажі та публікації в зоні бойових дій у Грозному. 1 серпня 1996 року Іван Гогун, один з репортерів газети, був убитий в перестрілці під час третьої битви за Грозний. Сам Мурадов був замкнений у підвалі, протягом чотирнадцяти днів, оскільки артилерійський снаряд завалив вихід з нього.

Газета й далі вела репортажі під час Другої російсько-чеченської війни. Ще один кореспондент «Грозненського робітника», Супіан Епендієв, був убитий, висвітлюючи наслідки ракетного обстрілу грозненського базару 27 жовтня 1999 року; поки він давав інтерв'ю, другий снаряд влучив у базар, від чого журналіст зазнав несумісних з життям травм.[2] Приблизно в цей же час газета зазнавала фінансових труднощів. Її будівля була зруйнована під час російських бомбардувань, через що співробітники переїхали в Назрань, що в сусідній Інгушетії. Проте вони й далі висвітлювали конфлікт, щотижня відправляючи газети назад в Грозний. Вони також по черзі працювали в тижневі зміни, ведучи репортажі з Грозного. За словами Мурадова, російські військовики наклали ряд обмежень на іноземних журналістів, строго обмеживши їх доступ на військові бази й маршрути супроводу, але, бувши місцевими чеченцями, Мурадов і його співробітники могли обійти ці вимоги й безпосередньо спілкуватися з мирними жителями Грозного.

Однак до 2001 року обидві сторони конфлікту були незадоволені «Грозненським робітником» через його спробу зберігати нейтралітет. Федеральна служба безпеки і Міністерство внутрішніх справ Росії провели обшуки в назранівських офісах «Грозненського робітника», в той час як чеченці-ваххабіти оголосили співробітникам газети смертний вирок за законами шаріату й почали серію телефонних дзвінків з погрозами в редакцію. Мурадов знову переїхав зі своєю сім'єю до Москви, щоб уникнути погроз, а інші співробітники «Грозненського робітника» розбрелися по всій Росії. Після розпаду штату газета незабаром збанкрутувала й фактично припинила свою діяльність.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Awards 2003 - Muradov. Committee to Protect Journalists (амер.). Процитовано 19 липня 2022.
  2. Correspondent killed in Grozny rocket attack. Committee to Protect Journalists (амер.). 5 листопада 1999. Процитовано 19 липня 2022.