Громадська телекомпанія Вірменії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Громадська телекомпанія Вірменії
Հայաստանի հանրային հեռուստաընկերություն
ARMTV
Тип Акціонерне товариство
Галузь Засоби масової інформації
Спеціалізація Телебачення
Засновано 24 листопада 1956
Штаб-квартира Вірменія Вірменія, Єреван
Попередні назви Вірменське телебачення (1957–2000)
Ключові особи Ованес Мовсісян (виконавчий директор)
Продукція телебачення
Власник(и) Уряд Вірменії
Член Європейська спілка радіомовлення і телебачення
1tv.am
CMNS: Громадська телекомпанія Вірменії у Вікісховищі

Громадська телекомпанія Вірменії (вірм. Հայաստանի Հանրային Հեռուստաընկերություն, трансліт. Hayastani Hanrayin Herrustaynkerut'yun; 1TV), також відома як AMPTV або ARMTV — вірменський суспільний мовник, заснований у 1956 році.

Історія[ред. | ред. код]

Перші роки[ред. | ред. код]

29 листопада 1956 року, вийшла перша програма вірменського телебачення.

Офіційне відкриття вірменського телебачення відбулося 9 лютого 1957 року, коли в ефір почали виходити регулярні програми. Пізніше того ж року, 6 серпня, вийшла перша програма новин під назвою «Новини тижня». У лютому 1958 року програма новин стала періодичною, в результаті чого була створена редакція новин.

13 жовтня 1957 року був утворений Державний комітет з програм радіо і телебачення при Раді Міністрів Вірменської Радянської Соціалістичної Республіки. Постановою Верховної Ради СРСР від грудня 1970 року Державний комітет радіомовлення і телебачення було перейменовано у Всесоюзний республіканський державний комітет телебачення і радіомовлення.

Після розпаду СРСР[ред. | ред. код]

Коли в 1990 році політична влада почала змінюватися, тодішній прем’єр-міністр Вазген Манукян призначив Генріка Ованесяна головою Державного департаменту телебачення і радіопрограм. Він розпочав реформування вірменського телебачення, як змістовно, так і структурно.

21 вересня 1991 року Вірменія проголосила незалежність. Через місяць президент країни підписав закон «Про Засоби Масової Інформації». Вперше у Вірменії інформаційна система отримала можливість розвиватися у вільному та сприятливому середовищі. На вірменському телебаченні переважали свобода слова і суто національна пропаганда.

Економічна криза в країні серйозно вплинула на роботу Національного телебачення. Місткість була значно скорочена, а кількість глядачів зменшилася. За даними на листопад–грудень 1993 року статистична телеаудиторія становила 27,4%.

У листопаді 1996 року урочисто відзначили 40-річчя вірменського телебачення. Національне телебачення продовжувало з великими труднощами зберігати те, що було створено за минулі роки. Основну частину програм становили розважально-гумористичні програми.

У 2000 році телебачення було реструктуризовано та отримало назву Громадська телекомпанія. Законодавство країни того часу вимагало від «Вірменія 1» транслювати всі іноземні фільми та серіали, дубльовані вірменською мовою. Лише у 2005 році мовні вимоги були підвищені.

У 2005 році перед Суспільним телебаченням Вірменії відкрилися нові шляхи і перспективи. Суспільне телебачення і радіо Вірменії були визнані повноправними членами Європейського мовного союзу. Ставши активним членом ЄМС, Вірменія отримала право брати участь у Пісенному конкурсі «Євробачення», який за 50 років вже став улюбленою подією для європейців.

13 вересня 2016 року канал перейшов на HD-мовлення.

Керівництво[ред. | ред. код]

  • Нерсес Каграманов: Директор Вірменського телебачення (1956–1960)
  • Марат Мартіносян: Перший креативний директор Вірменського телебачення (1956–1964), Директор Вірменського телебачення (1966–1971)

Голова Держкомітету[ред. | ред. код]

  • Джон Кіракосян (1966–1969)
  • Мавр Давтян (1969–1970)
  • Степан Погосян (1970–1988)
  • Емануїл Араксман-Манукян (1988–1990)
  • Генрік Ованесян (1990–1991)

Глава Державного департаменту[ред. | ред. код]

  • Самвел Геворгян (1991–1993)
  • Тигран Акопян (1993–1995)

Виконавчі директори[ред. | ред. код]

  • Роберт Мавісакалян (1995–1996)
  • Перч Степанян (1996–1997)
  • Гамлет Гаспарян (1997–1998)
  • Тигран Нагдалян (1998–2000)
  • Армен Арзуманян (2001–2010)
  • Гагік Буніатян (2010–2013)
  • Маргарита Григорян (2013–2020)
  • Ованес Мовсісян (2020–нині)

Логотипи[ред. | ред. код]

  • 1997–2013
    1997–2013
  • 2013-2021
    2013-2021
  • з 2021 року
    з 2021 року

Посилання[ред. | ред. код]

Ця стаття не містить посилань на джерела. Ви можете допомогти поліпшити цю статтю, додавши посилання на надійні (авторитетні) джерела. Матеріал без джерел може бути піддано сумніву та вилучено. (травень 2024)
Члени
Австрія Österreichischer Rundfunk • Азербайджан Іджтімай Телевізія • Албанія Radio Televizioni Shqiptar • Алжир Établissement public de télévision та Radio Algérienne • Андорра Ràdio i Televisió d'Andorra • Бельгія Vlaamse Radio- en Televisieomroeporganisatie та Radio-Télévision Belge de la Communauté Française • Болгарія Болгарське Національне Телебачення та Болгарське національне радіо • Боснія і Герцеговина Радіо та телебачення Боснії і Герцеговини • Ватикан Радіо Ватикану • Велика Британія BBC та United Kingdom Independent Broadcasting (ITV • STV Group • Channel Four Television Corporation • S4C) • Вірменія Громадська телекомпанія Вірменії та Громадське радіо Вірменії • Греція Грецька корпорація телерадіомовлення • Грузія Громадське мовлення Грузії • Данія TV 2 та Данське радіо • Естонія Eesti Rahvusringhääling (ETV) • Єгипет Єгипетське об'єднання радіо та телебачення • Ізраїль Ізраїльська корпорація телерадіомовлення • Ірландія Raidió Teilifís Éireann та TG4 • Ісландія Ríkisútvarpi • Іспанія RTVE та Cadena SER • Італія Radiotelevisione Italiana • Йорданія Йорданська телерадіокорпорація • Кіпр Cyprus Broadcasting Corporation • Латвія Латвійське телебачення та Латвійське радіо • Литва Литовське національне радіо і телебачення • Ліван Télé Liban • Ліван Лівійський національний канал • Люксембург RTL Group та Radio 100,7 • Північна Македонія Македонська телерадіокомпанія • Мальта Public Broadcasting Services • Марокко Société Nationale de Radiodiffusion et de Télévision • Молдова Телерадіо-Молдова • Монако Radio Monte-Carlo, TMC та Monaco Média Diffusion • Нідерланди Nederlandse Publieke Omroep • Німеччина ARD та Zweites Deutsches Fernsehe • Норвегія Norsk Rikskringkasting та TV 2 • Польща Telewizja Polska та Polskie Radio • Португалія Rádio e Televisão de Portugal • Румунія Румунське телебачення та Румунська радіомовна компанія • Сан-Марино San Marino RTV • Сербія Радіо Телебачення Сербії • Словаччина Радіо і телебачення Словаччини • Словенія Radiotelevizija Slovenija • Туніс Établissement de la radiodiffusion-télévision tunisienne • Туреччина Турецька телерадіокомпанія • Угорщина MTVA та Duna • Україна Національна суспільна телерадіокомпанія України • Фінляндія Yle • Франція Europe 1 та Groupement des Radiodiffuseurs Français de l'UER (TF1 • France Télévisions • Canal+ • Radio France • France Médias Monde) • Хорватія Хорватське радіотелебачення • Чехія Česká televize та Český rozhlas • Чорногорія Radio Televizija Crne Gore • Швейцарія SRG SSR • Швеція Sveriges Television, Sveriges Radio та Sveriges Utbildningsradio
Асоційовані
члени
Австралія Australian Broadcasting Corporation, FreeTV Australia та Special Broadcasting Service • Бангладеш Телебачення Бангладеш • Бразилія Радіо Культура • Гонконг Radio Television Hong Kong • Грузія Imedi TV та Руставі 2 • Індія All India Radio • Іран Телерадіомовлення Ісламської республіки Іран • Казахстан Хабар • Канада Canadian Broadcasting Corporation • КНР Центральне телебачення Китаю та Медіагрупа Шанхаю • Куба Кубинський інститут радіо та телебачення • Маврикій Mauritius Broadcasting Corporation • Малайзія Radio Televisyen Malaysia • Нова Зеландія TVNZ та Radio New Zealand • Оман Телебачення Султанату Оман • Південна Корея Korean Broadcasting System • Заїр South African Broadcasting Corporation • Сирія Organisme de la Radio-Télévision Arabe Syrienne • США American Broadcasting Company, American Public Media, CBS, National Public Radio, NBC та WFMT • Чилі Canal 13 • Японія NHK, Tokyo Broadcasting System та Tokyo FM
Колишні
члени
Греція Нове грецьке радіо, інтернет та телебачення • Ізраїль Ізраїльське управління телерадіомовлення • Іспанія Antena 3 Radio та Cadena COPE • Монако Теле-Монте-Карло •  Корпорація телерадіомовлення Лівійської Джамаїірії • Сербія та Чорногорія Udruženje javnih radija i televizija • Словаччина Словацьке телебачення та Словацьке радіо • Угорщина Угорське телебачення та Угорське радіо • Фінляндія TV3 • Чехословаччина Чехословацьке телебачення • Швеція TV4 • SFR Югославське радіо та телебачення • Білорусь Белтелерадіокомпанія • Росія Перший канал, Всеросійська державна телевізійна і радіомовна компанія, Радіостанція Маяк та Радіостанція Орфей
Аудіо, відео(ігри), фото та мистецтво
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Громадська_телекомпанія_Вірменії&oldid=42446805