Гізельберт (граф Люксембургу)
| Гізельберт | |
|---|---|
| фр. Giselbert нім. Giselbert | |
| Народився | 1007[1] |
| Помер | 14 серпня 1059 |
| Діяльність | аристократ |
| Титул | герцог |
| Посада | count of Luxembourgd |
| Рід | Ardennes-Verdun dynastyd |
| Батько | Фрідріх (граф Мозельгау) |
| Мати | Irmentrude van de Wetteraud |
| Брати, сестри | Imiza of Luxembourgd, Ogive of Luxembourgd, Adalbero III of Luxembourgd, Генріх II, Фрідріх I (герцог Нижньої Лотарингії) і Hermann of Gleibergd |
| У шлюбі з | unknown daughter Gräfin von Salmd |
| Діти | Конрад I (граф Люксембургу), Герман Зальмський і NN von Salmd[2] |
Гізельберт (нім. Giselbert; бл. 1007 — 14 серпня 1059) — граф Люксембургу в 1047—1059 роках.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з династії Арденн-Люксембург (Старшого Люксембурзького дому). Третій син Фрідріха, графа Мозельгау, та Ірментруди фон Веттерау. Народився близько 1007 року. Вперше згадується як граф Зальм і сеньйор Лонгві. Можливо графство Зальм отримав внаслідок шлюбу. Разом з братом Дітрихом активно діяв проти Трірського архієпископства, намагаючись розширити власні володіння.
1047 року після смерті брата Генріха II успадкував графство Люксембург. 1050 року стає фогтом монастиря Ехтернах. Влітку 1056 року присвоїв собі статки абатств святого Максиміна і Сен-Вілліброд в Ехтернасі, де він був фогтом. Також він вступив у суперечку з Поппо Бабенбергом, архієпископом Тріра, з приводу абатства святого Максиміна, що належало Адальберону III, графу Меца, і братові Гізельберта.
Гізельберт загинув 1059 року під час походу німецького війська до Італії. Йому спадкував старший син Конрад I.
Родина[ред. | ред. код]
Дружина — невідомо
Діти:
- Конрад (бл. 1040—1086), граф Люксембургу
- Герман (д/н—1088), 2-й граф Зальму, король Німеччини
- донька, дружина Дітриха фон Амменслебена
- донька (д/н— 1056/1059), дружина графа Куно фон Ольтігена
- Адальберон (д/н—1097), канонік Меца
- Ютта, дружина Одо, граф Лімбургу
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Lundy D. R. The Peerage
- ↑ Pas L. v. Genealogics.org — 2003.
Джерела[ред. | ред. код]
- Alfred Lefort, La Maison souveraine de Luxembourg, Reims, Imprimerie Lucien Monge, 1902, 262 p.
- Gades, John A. (1951). Luxembourg in the Middle Ages. Brill.
- Pit Péporté (2011). Constructing the Middle Ages: Historiography, Collective Memory and Nation-Building in Luxembourg. BRILL.