Дамір Крстичевич
| Дамір Крстичевич Damir Krstičević | |
|---|---|
 Damir Krstičević | |
| Заступник прем'єр-міністра Хорватії | |
| 19 жовтня 2016 — 13 травня 2020[1] | |
| Президент |
Колінда Грабар-Кітарович → Зоран Міланович |
| Прем'єр-міністр | Андрей Пленкович |
| Міністр оборони Хорватії | |
| 19 жовтня 2016 — 13 травня 2020[1] | |
| Попередник | Йосип Булєвич |
| Наступник | Маріо Баножич |
|
| |
| Народився |
1 липня 1969 (54 роки).svg){kind=small} СФРЮ,.svg){kind=small} СР ХорватіяВргорац |
| Відомий як | військовослужбовець, політик |
| Країна | Хорватія |
| Національність | хорват |
| Освіта |
Військова академія ЮНА, Вест-Пойнт |
| Alma mater | Воєнний коледж армії США |
| Політична партія | Хорватська демократична співдружність |
| Професія | військовик |
| Звання |
 генерал-майор |
 Медіафайли у Вікісховищі | |
Дамір Крстичевич (хорв. Damir Krstičević; нар. 12 листопада 1969, Вргорац) — хорватський політик, генерал-майор хорватської армії, заступник начальника Генерального штабу хорватських збройних сил у відставці, віце-прем'єр хорватського уряду і міністр оборони Хорватії в уряді Андрея Пленковича.
Наймолодший вояк в історії хорватської армії, якому було присвоєно звання генерала.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився у Вргораці, де закінчив середню школу. 1991 року відразу після закінчення Військової академії Югославської Народної Армії у Белграді вступив до лав хорватських збройних сил.[2]
Під час війни Хорватії за незалежність був командиром 115-ї бригади хорватської армії і командиром 4-ї гвардійської бригади та брав участь в операціях «Маслениця», «Зима '94», «Літо '95», «Буря» тощо.[2]
Після війни став командиром 5-го військового округу, на цій посаді його направляли на однорічний вишкіл в американську військову академію сухопутних військ, яку закінчив із відмінним результатом,[2] після чого його призначили заступником начальника Генерального штабу Збройних сил Хорватії.
У вересні 2000 року був одним із підписантів відкритого листа дванадцятьох генералів від 28 вересня 2000 року, автори якого публічно розкритикували підхід новоутвореного тоді хорватського уряду Івіци Рачана до співпраці з Міжнародним трибуналом для колишньої Югославії, звинувативши його в образі пам'яті про війну в Хорватії.[3] Дамір був наймолодшим із підписаних під листом і одним із двох безпартійних. Наступного дня після оприлюднення листа Крстичевича разом зі шістьма іншими генералами, які тоді перебували на дійсній службі, тогочасний президент Хорватії Степан Месич своїм рішенням відправив у відставку.[4][5]
Вийшовши на пенсію в дуже молодому віці, зайнявся бізнесом у Загребі, де й живе зі своєю сім'єю. Займав посаду менеджера в комп'ютерно-телекомунікаційному підприємстві «King ICT» та голови наглядової ради групи «M San».[3] Також включився у політичну діяльність у рамках Хорватського демократичного союзу, за списком якого на виборах 2011 року отримав мандат депутата хорватського парламенту сьомого скликання. Успішно переобирався депутатом на парламентських виборах в 2015 і в 2016 роках.[6]
16 січня 2018 Крстичевич провів у Загребі офіційну зустріч з міністром оборони України Степаном Полтораком, в ході якої міністри обмінялися думками про можливості розширення двостороннього оборонного співробітництва, зокрема у сфері військово-технічної співпраці, співробітництва оборонних галузей промисловості обох країн та в ділянці навчання і підготовки кадрів.[7] Крім того, Кристичевич і Полторак обговорили стан глобальної і регіональної безпеки та відносини між Україною і НАТО. Також Крстичевич заявив, що «Хорватія підтримує євроатлантичний шлях України та її територіальну цілісність і готова продовжувати підтримувати Україну у зміцненні та реформуванні оборонної і безпекової сфери, передаючи власний досвід».[8]
7 травня 2020 подав у відставку після авіакатастрофи у Задарі, внаслідок якої загинули два військові льотчики.[9] Прем'єр-міністр Андрей Пленкович прийняв відставку наступного дня.[10]
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ а б Rješenje o razrješenju potpredsjednika Vlade Republike Hrvatske i ministra obrane, 13. svibnja 2020., (»Narodne novine«, br. 57/2020, 15. svibnja 2020.) (хор.)
- ↑ а б в Samo riječi hvale za načelnika Generalštaba vojske Srbije. Portal Hrvatskoga kulturnog vijeća. 12. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 29 листопада 2013.
{{cite web}}: Cite має пусті невідомі параметри:|stranice=,|rad=та|name=(довідка) - ↑ а б Croatia's president gives seven generals their marching orders (англ.). theguardian.com. 30 вересня 2000. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ Slobodna Dalmacija [Архівовано 3 травня 2017 у Wayback Machine.] Ne sudite Domovinskom ratu, 29. rujna 2000.
- ↑ Slobodna Dalmacija [Архівовано 6 січня 2018 у Wayback Machine.] Mesić umirovio sedam generala, 30. rujna 2000.
- ↑ Ovo su novi zastupnici u Saboru: Pogledajte tko je sve prošao (хор.). vecernji.hr. 12 вересня 2016. Процитовано 17 жовтня 2016.
- ↑ Ukrajina i Hrvatska intenziviraju suradnju u području obrambenih industrija [Архівовано 18 січня 2018 у Wayback Machine.] (хор.)
- ↑ Хорватія підтримує євроатлантичний шлях України. Архів оригіналу за 18 січня 2018. Процитовано 18 січня 2018.
- ↑ Objavljeni identiteti vojnika poginulih kod Zadra, ministar Damir Krstičević šokirao na konferenciji: "Sa današnjim danom podnosim ostavku" [Архівовано 31 травня 2020 у Wayback Machine.], dnevnik.hr (хор.).
- ↑ PLENKOVIĆ 'Prihvatio sam Krstičevićevu ostavku, ali ne mislim da je odgovoran za nesreću. Milanović? On laže! Nikada nisam spominjao njegovog oca' (хорватською) . Jutarnji list. 8 травня 2020. Архів оригіналу за 27 липня 2020. Процитовано 7 серпня 2020.