Девід Фер'єр
 | |
| Громадянство | Шотландія |
|---|---|
| Дата народження | 13 січня 1843[1][2][…] |
| Місце народження | Абердин |
| Дата смерті | 19 березня 1928[1][2][…] (85 років) |
| Місце смерті | Лондон |
| Рід смерті | природна смертьd |
| Причина смерті | пневмонія |
| Мова творчості | англійська |
| Рід діяльності | психолог, невролог, нейронауковець, фізіолог |
| Заклад освіти | Единбурзький університет і Абердінська середня школаd |
| Є співавтором опублікованої роботи | Popular Science |
| Член у | Лондонське королівське товариство і Леопольдина |
| Отримані відзнаки | |
| Описано за адресою | biografiasyvidas.com/biografia/f/ferreier.htm |
 Девід Фер'єр у Вікісховищі | |
Сер Девід Фер'єр — (англ. Sir David Ferrier) *13 січня 1843 року в Вудсайді біля Абердина, Шотландія; † — 19 березня 1928 року в Лондоні — британський фізіолог і нейробіолог.
Життя[ред. | ред. код]
Девід Фер'єр народився 1843 року, вивчав медицину і став асистентом філософа і психолога Александра Бена (1818-1903) в Абердині.
За порадою Бена Фер'єр провів деякий час у Німеччині, працюючи з Германом фон Гельмгольцем (1821-1894) та Вільгельмом Вундтом (1832-1920) у Гайдельберзі, які були освіченими фізиками, що спеціалізувалися на сенсорній фізіології.
Повернувшись до Шотландії, Фер'єр здобув ступінь доктора медицини в Единбурзькому університеті. У 1870 році він переїхав до Лондона, де працював у лікарні Кінгс-коледжу (з 1871 року — професор) та Національній лікарні паралічу та епілепсії, першій лікарні в Англії, яка спеціалізувалася на неврологічних захворюваннях.
Невролог Джон Хаглінгс Джексон (1835-1911), який також працював там, дав йому поштовх до створення всеохоплюючої теоретичної концепції.
Серед іншого На запрошення невролога і психіатра Джеймса Крічтона-Брауна (1840-1938) він проводив експерименти у Вест-Райдінгській божевільні, знаючи і продовжуючи експерименти німецького анатома, антрополога і фізіолога Густава Фріча (1838-1927) і німецького лікаря-інтерніста, невролога, психіатра та експериментального епілептолога Едуарда Гітцига (1838-1907) — хоча і не посилаючись на них у своїх публікаціях — Фер'єр проводив подальші та більш точні експерименти зі стимуляції та абляції кори головного мозку на тваринах, зокрема на шимпанзе, результатом яких стали перші карти мозку у 1876 році
Смерть[ред. | ред. код]
Помер 19 березня 1928 року в Лондоні від пневмонії. Залишив вдову Констанцію (уроджену Ватерлоу, сестру художника Ернеста Альберта Ватерлоу), сина та доньку. Його син Клод був відомим архітектором.
Роботи[ред. | ред. код]
Серед публікацій Фер'єр варто згадати дві книги. Перша з них, опублікована в 1876 році, «Функції мозку», описує його експериментальні результати і в наступні роки стала дуже впливовою, так що зараз вона вважається однією з класичних книг з нейронауки.
У 1886 році він опублікував нове, значно розширене і рецензоване видання. Друга книга, опублікована двома роками пізніше, «Локалізація хвороб мозку», була присвячена клінічному застосуванню кортикальної локалізації.
Разом зі своїми друзями Ханглінгсом Джексоном і Крічтоном-Брауном Фер'єр був одним із засновників у 1878 році журналу «Мозок», присвяченого взаємодії експериментальної та клінічної неврології, який видається донині. Того ж року Фер'єр прочитав Гоулстонську лекцію в Кінгс-коледжі лікарів на тему «Локалізація захворювань головного мозку».
Примітки[ред. | ред. код]
Джерела[ред. | ред. код]
- David Ferrier: Brain drawings and brain maps
- Ferrier's documents
- Om David Ferrier
- https://link.springer.com/article/10.1007/s00415-013-7023-y Sandrone, S., & Zanin, E., David Ferrier (1843—1928), Journal of Neurology
- Macewen, Sir William (1848—1924), professor of surgery, University of Glasgow
- Wozniak, RH: David Ferrier. The Functions of the Brain (1876). In: Classics in Psychology. Thoemmes.
|
