Деттмар Крамер

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Деттмар Крамер
Деттмар Крамер
Деттмар Крамер
Особисті дані
Народження 4 квітня 1925(1925-04-04)
  Дортмунд, Німеччина
Смерть 17 вересня 2015(2015-09-17) (90 років)
  Райт-ім-Вінкль
Зріст 161 см
Вага 53 кг
Громадянство  Німеччина
Тренерська діяльність**
Роки Команда Посада
1960-1963 Японія Японія (радник)
1964-1966 Німеччина ФРН (помічник)
1971–1974 Єгипет Єгипет
1974 Німеччина «Герта»
1974 США США
1975–1977 Німеччина «Баварія» М
1977–1978 Німеччина «Айнтрахт» Ф
1978–1981 Саудівська Аравія «Аль-Іттіхад»
1981–1982 Греція «Аріс»
1982–1985 Німеччина «Баєр 04»
1984–1985 Малайзія Малайзія
1991–1992 Південна Корея Південної Корея (U-23)
1997 Таїланд Таїланд
Звання, нагороди
Нагороди
Медаль ордена За заслуги перед ФРН
Медаль ордена За заслуги перед ФРН
||Орден Священного скарбу 3 класу

** Тільки на посаді головного тренера.

Деттмар Крамер (нім. Dettmar Cramer; 4 квітня 1925, Дортмунд — 17 вересня 2015, Райт-ім-Вінкль) — німецький футбольний тренер. Відомий значним внеском у становлення футболу в до того «нефутбольних» країнах, насамперед в Японії і США.

Найвищих тренерських успіхів досяг з мюнхенською «Баварією», яку двічі поспіль приводив до перемог у Кубку чемпіонів УЄФА.

Біографія

[ред. | ред. код]

Під час Другої світової війни був обер-лейтенантом парашутних військ.

У повоєнні роки вирішив присвятити себе футболу, працював тренером у низці команд з німецьких регіональних ліг. З 1949 року почав працювати в структурах Німецького футбольного союзу.

Деттмар Крамер — радник Кена Нагануми у збірній Японії

1960 року Німецький футбольний союз відрядив Крамера до Японії, представники якої, готуючись до домашніх Олімпійських ігор 1964 року, звернулися до німецьких колег за допомогою у підготовці футбольної збірної. Крамер пропрацював консультантом збірної Японії до 1963 року, за цей час не лише впровадивши систему підготовки національної команди, але й розробивши стратегію розвитку футболу, у тому числі й клубного, в країні. Пізніше, 1971 року, внесок німецького спеціаліста у розвиток цього виду спорту в Японії був відзначений орденом Священного скарбу з рук імператора Хірохіто.

1964 року повернувся на батьківщину, ставши асистентом новопризначеного головного тренера збірної Німеччини Гельмута Шена. Допомагав готувати команду до фінальної частини чемпіонату світу 1966 року, де німці лише у фінальній грі поступилися англійцям. Проте до тріумфів Гельмута Шена 1970-х Крамер у штабі «бундестім» не допрацював, оскільки вже 1967 року його було запрошено на роботу тренера-консультанта ФІФА.

Пропрацював в структурі ФІФА до 1974 року. За цей час викладав тренерську майстерність у різних куточках світу. Паралельно з 1971 року був головним тренером національної збірної Єгипту. А в другій половині 1974 року, одночасно з підготовкою футбольних тренерів у США, особисто опікувався підготовкою національної збірної цієї країни.

Ще в липні 1974 року був близький до початку тренерської кар'єри у клубному футболі, проте тоді з роботою у берлінській «Герті» не склалося, хоча формально Крамер був головним тренером команди цього клубу протягом 9 днів, за які жодної офіційної гри проведено не було.

А ось на початку 1975 року, по ходу сезону, був призначений головним тренером мюнхенської «Баварії». Команда була на той час діючим чемпіоном країни, проте сезон 1974/75 був провальним, вже під керівництвом Крамера мюнхенці завершили його лише на десятому місці турнірної таблиці чемпіонату. Згодом тренер провів у «Баварії» ще два сезони, в яких результати були кращими (3-тє і 7-ме місце), втім суттєво гірше, ніж очікування керівництва клубу. Проте невдачі в національній першості були компенсовані успіхами на європейській арені — протягом двох сезонів поспіль (1974/1975 і 1975/1976) команда Крамера вигравала Кубок чемпіонів УЄФА.

1977 року «Баварія» Крамера не мала успіхів ані на внутрішній, ані на зовнішній аренах, і влітку керівництво клубу запросило на місце головного тренера угорця Дьюлу Лоранта, а Крамер відправився у зворотньому напрямі — до попередньої команди Лоранта, франкфуртського «Айнтрахта». У цій команді провів один сезон, за результатами якого не зміг вивести її до зони європейських кубків (лише 7-ме місце в чемпіонаті).

Згодом залишив Німеччину і протягом трьох років був головним тренером саудівського «Аль-Іттіхада», після чого протягом сезону працював у Греції, де очолював тренерський штаб «Аріса».

Чергове повернення на батьківщину відбулося 1982 року, коли Крамера запросило керівництво леверкузенської команди «Баєр 04». Команда з Леверкузена на той час була одним з аутсайдерів Бундесліги і саме під керівництвом Крамера в сезоні 1983/84 уперше в своїй історії зайняла місце у вищій половині турнірної таблиці національної першості. Проте справжнього прориву в результатах команди не відбулося, і, пропрацювавши в Леверкузені три роки, тренер залишив місцевий клуб.

В наступному Крамер повернувся до роботи зі збірними командами, працював в азійському регіоні — протягом 1984—1985 років очолював тренерський штаб збірної Малайзії, 1991 року прийняв пропозицію попрацювати в олімпійській збірній Південної Кореї, а останнім місцем його тренерської роботи була збірна Таїланду, головним тренером якої Деттмар Крамер був протягом 1997 року.

Досягнення

[ред. | ред. код]

Як тренера

[ред. | ред. код]
«Баварія» М: 1974–1975, 1975–1976
«Баварія» М: 1976

Особисті

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Top 50 des coaches de l'histoire. France Football. 19 березня 2019. Архів оригіналу за 31 березня 2019. Процитовано 19 березня 2019.
  2. Los 50 mejores entrenadores de la historia. FOX Sports. 19 березня 2019. Архів оригіналу за 29 грудня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.
  3. Los 50 mejores entrenadores de la historia del fútbol. ABC. 19 березня 2019. Архів оригіналу за 20 березня 2019. Процитовано 29 грудня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]