Джуліо Терці ді Сант'Агата

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Джуліо Терці ді Сант'Агата
Giulio Maria Terzi di Sant'Agata
Джуліо Терці ді Сант'Агата
Джуліо Терці ді Сант'Агата
Прапор
Прапор
Міністр закордонних справ Італії
16 листопада 2011 — 26 березня 2013
Попередник: Франко Фраттіни
Наступник: Маріо Монті (в.о.)
 
Ім'я при народженні: італ. Giuliomaria Terzi di Sant'Agata
Народження: 9 червня 1946(1946-06-09) (77 років)
Бергамо, Італія
Країна: Італія
Освіта: Міланський університет
Партія: безпартійний
Рід: Terzi familyd
Нагороди:
Кавалер Великого хреста ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» Великий офіцер Ордена За заслуги перед Італійською Республікою командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»

CMNS: Медіафайли у Вікісховищі

Висловлювання у Вікіцитатах

Джуліо Терці ді Сант'Агата (італ. Giulio Terzi di Sant'Agata; нар. 9 червня 1946(19460609), Бергамо, Італія) — італійський дипломат. Посол Італії в Ізраїлі (2002-2004), Постійний представник Італії при Організації Об'єднаних Націй (25 серпня 2008-30 вересня 2009), Посол Італії в США (1 жовтня 200916 листопада 2011), Міністр закордонних справ Італії (італ. Ministro degli Esteri della Repubblica Italiana) під головуванням Маріо Монті (16 листопада 2011 — 26 березня 2013). Один із спікерів Форуму Вільних Держав Постросії (2022-2023)

Освіта[ред. | ред. код]

Отримав ступінь в галузі права в Міланському університеті, спеціалізується в галузі міжнародного права.

Рання кар'єра[ред. | ред. код]

Розпочав дипломатичну кар'єру в Італії у 1973 році. Протягом перших двох років працював в Міністерстві закордонних справ Італійської Республіки у Римі співробітником з протокольних питань закордонних візитів італійських чиновників. В 1975 році його надіслали як першого секретаря з політичних питань у посольство Італії в Парижі. Після повернення до Риму в 1978 році отримав посаду спеціального помічника Генерального секретаря в Канаді з торгово-економічних питань, де пропрацював радником протягом п'яти років. На період його трудової діяльності припадає різке зростання в економічній та високотехнологічній сфері співробітництва між Італією та Канадою. Займав посаду генерального консула під час Експо 86всесвітня виставка II категорії, яка відбувалася з 2 травня по 13 жовтня 1986 року, де лобіював інтереси італійського бізнесу і культури на тихоокеанському узбережжі Канади.

В 1987 році Терці повернувся до Риму, щоб працювати спочатку в Департаменті з економічних питань з спрямуванням на високі технології обміну, а згодом займав посаду керівника одного з відділень Департаменту кадрів і людських ресурсів. Його наступним іноземним призначенням було представництво НАТО в Брюсселі, де він був політичним радником італійської місії Північноатлантичної ради відразу ж після Холодної війни, Злуки Німеччини та першої війни в Перській затоці.

Пізніша кар'єра[ред. | ред. код]

З 1993 по 1998 Терці був у Нью-Йорку в постійному представництві Італії в Організації Об'єднаних Націй як перший радник з політичних питань, а потім як міністр і заступник Постійного представника. У цей період відбулись наступні події: Боснійська війна, громадянська війна в Сомалі, а також конфлікти в африканських Великих озерах - Італія була непостійним членом Ради Безпеки. З початком глобалізаційних процесів середини дев'яностих і нових загроз міжнародній безпеці виникла необхідність серйозних реформ органів ООН.

Посол Терці займав посаду заступника генерального секретаря міністерства Італії закордонних справ у Римі, генерального директора з політичних питань та прав людини. До його обов'язків входило питання міжнародної безпеки, політичної співпраці, особливо співробітництво в рамках Ради Безпеки ООН, Генеральної Асамблеї ООН та Ради ООН з прав людини, а також Ради Європейського Союзу,НАТО,G8, і ОБСЄ. Особливу увагу приділяв Західним Балканам, Близькому Сходу, Афганістану, Східній Африці, а також поширенню ядерної зброї, тероризму та правам людини.

Його останні закордонні посади: посол Італії в Ізраїлі (2002-2004), період, який характеризується початком Другої інтифади, поліпшення відносин між ЄС та Ізраїлем, який припадає на період головування Італії в ЄС (липень — грудень 2003 р.), і підтвердження прихильності Ізраїлю щодо Палестинської автономії в мирний процес на основі дорожньої карти.

Міністр закордонних справ[ред. | ред. код]

16 листопада 2011 Терці був призначений міністром закордонних справ у кабінет міністрів на чолі з прем'єр-міністром Маріо Монті.

Терці подав у відставку 26 березня 2013 року в результаті різкої критики дипломатичної суперечки між Італією та Індією в 2012 році, італійської стрілянини в Аравійському морі.

Нагороди[ред. | ред. код]

  • Кавалер Великого хреста Орден «За заслуги перед Італійською Республікою» (італ. Ordine al merito della Repubblica Italiana, скорочена назва OMRI) (22 листопада 2010 )[1].
  • Великий офіцер ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» ( 27 грудня 2007)[2].
  • Командор ордена «За заслуги перед Італійською Республікою» (2 червня 2000)[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]

Попередник: Міністр закордонних справ Італії
16 листопада 201126 березня 2013
Наступник:
Франко Фраттіні Емма Боніно