Дзвоники ріпчасті

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Дзвоники ріпчасті
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Клада: Айстериди (Asterids)
Порядок: Айстроцвіті (Asterales)
Родина: Дзвоникові (Campanulaceae)
Рід: Дзвоники (Campanula)
Вид:
Дзвоники ріпчасті (C. rapunculus)
Біноміальна назва
Campanula rapunculus
Синоніми

Campanula elatior Hoffmanns. & Link
Campanula verruculosa Hoffmanns. & Link

Дзвоники ріпчасті[1][2], дзвоники рапунцель[3] (Campanula rapunculus L.) — вид квіткових рослин родини дзвоникові (Campanulaceae).

Дворічна трав'яниста рослина. Має прямовисні, прості, квадратні, голі або злегка волохаті стебла до 100 см заввишки. Прикореневі листки оберненояйцеподібні, верхні — лінійно-ланцетні. Квітки зібрані в суцвіття. Віночок — дзвінок або воронкоподібний, світло-блакитний, 13–21 мм. Фрукти в формі капсули перевернутого конуса 4–12 мм, який відкривається через маленькі отвори. Насіння 0,5–0,7 × 0,25–0,4 мм. Він цвіте навесні й влітку.

Поширення

[ред. | ред. код]

Північна Африка: Алжир; Марокко; Туніс. Кавказ: Грузія; Росія — Передкавказзя, європейська частина. Азія: Іран; Ізраїль; Джордан; Ліван; Сирія; Туреччина. Європа: Молдова; Україна; Австрія; Бельгія; Німеччина; Угорщина; Нідерланди; Польща; Словаччина; Швейцарія; Албанія; Боснія і Герцеговина; Болгарія; Хорватія; Греція; Італія; Македонія; Чорногорія; Румунія; Сербія; Словенія; Франція; Португалія; Іспанія. Натуралізований: Чехія; Швеція; Об'єднане Королівство.

Населяє луки, чагарники, ліси й соснові насадження. Надає перевагу більш-менш сухим, багатим поживними речовинами, суглинним ґрунтам.

Використання

[ред. | ред. код]

Мають членисті, потовщені, ріпчасті, м'ясисті та солодкуваті на смак кореневища, що нагадують брукву та турнепс, використовується в їжу як селера. У багатьох країнах Європи, на Кавказі та в Малій Азії солодкі й багаті на поживні речовини корені дзвоників уживають у їжу нарівні з волоською ріпою (топінамбуром). Споживають їх сирими, відварюють, тушкують. Але найчастіше використовують для приготування овочевих гарнірів.[4]

Листки додають у салат. У середні віки, рослини збирали й культивували в садах.

Галерея

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Campanula rapunculus // Словник українських наукових і народних назв судинних рослин / Ю. Кобів. — Київ : Наукова думка, 2004. — 800 с. — (Словники України). — ISBN 966-00-0355-2.
  2. Фотовизначник рослин Українських Карпат. Архів оригіналу за 11 березня 2016. Процитовано 4 лютого 2016.
  3. С. П. Гриценко, О. Ю. Балалаєва Латинська мова для студентів-агробіологів. Архів оригіналу за 1 грудня 2017. Процитовано 4 лютого 2016.
  4. М. Л. Рева, Н. Н. Рева Дикі їстівні рослини України / Київ, Наукова думка, 1976—168 с. — С.69

Посилання

[ред. | ред. код]