Добролежа Анатолій Тимофійович
Добролежа Анатолій Тимофійович | ||||
---|---|---|---|---|
Народження |
10 грудня 1930 Скопіївка, Добровеличківський район, Кіровоградська область, Українська СРР, СРСР | |||
Смерть | 10 березня 2009 (78 років) | |||
Київ, Україна | ||||
Країна |
СРСР Україна | |||
Навчання | Одеське художнє училище (1957) і Всеросійський державний інститут кінематографії (1963) | |||
Діяльність | графік, сценограф | |||
Вчитель | Мучник Леонід Овсійович, Ацманчук Олександр Павлович, Богородський Федір Семенович, М'ясников Геннадій Олексійовичd і Пименов Юрій Івановичd | |||
Працівник | Кіностудія ім. О. Довженка | |||
Член | НСКУ і Спілка радянських художників України | |||
Брати, сестри | Добролежа Микола Тимофійович | |||
Нагороди | ||||
|
Анато́лій Тимофі́йович Доброле́жа (10 грудня 1930, Скопіївка — 10 березня 2009, Київ) — український художник кіно, ілюстратор; член Спілки кінематографістів України з 1965 року та Спілки радянських художників України з 1967 року. Заслужений діяч мистецтв України з 2003 року[1]. Брат художника Миколи Добролежі.
Народився 10 грудня 1930 року в селі Скопіївці (нині Новоукраїнський район Кіровоградської області, Україна) у багатодітній заможній селянській сім'ї. 1957 року закінчив Одеське художнє училище де навчався у Леоніда Мучника, Олександра Ацманчука. Дипломна робота — картина «Вшанування Петра Ілліча Чайковського в Одеській опері» (олія, Музей Одеського художнього училища). Протягом 1957—1963 років навчався на художньому фаультеті Всесоюзного державного інституту кінематографії, був учнем Федора Богородського, Геннадія Мясникова, Юрія Пименова. Дипломна робота — ескізи декорацій і розкадровки до сценарію «Відкриття Антарктиди» (темпера, Музей театрального, музичного та кіномистецтва України)[2].
З 1963 року працював художником-постановником на Київській кіностудії імені Олександра Довженка. Одночасно у 1960–1970-х роках ілюстратрував журнал «Україна». Мешкав у Києві в будинку на вулиці Затонського, № 21А, квартира № 126 та у будинку на проспекті Радянської України, № 20В, квартира № 490[3]. Помер у Києві 10 березня 2009 року.
Працював у галузях кіно-декораційного мистецтва та книжкової графіки. Оформив:
- художні фільми
- «Шарф коханої» (1955, асистент художника)[2];
- «Закон Антарктиди» (1963);
- «Ракети не повинні злетіти» (1964);
- «Звірте свої годинники» (1965);
- «До міста прийшло лихо»/«У місто прийшла біда» (1965);
- «У пастці» (1967);
- «Дитина» (1968);
- «Дума про Британку» (1969);
- «Комісари» (1970);
- «Сеспель» (1971);
- «Ні дня без пригод» (1972);
- «Тихі береги» (1972);
- «Ефект Ромашкіна» (1973);
- «Анна і Командор» (1974);
- «Особисте життя» (1974);
- «Шлях до Софії» («Шлях до Софії») (1978);
- «Спокута чужих гріхів» (1978);
- «Біла тінь» (1979);
- «Овід» (1980);
- «Вир» (1983);
- «Климко» (1983);
- «Канкан в Англійському парку» (1984);
- «Крижані квіти» (1986);
- «Небилиці про Івана» (1989);
- «Провінційний анекдот» (1990);
- «Поїзди без усмішок»/«Вихід № 19» (1990);
- «Особиста зброя» (1991).
- науково-популярні кінокартини
- «Тарас Шевченко. Заповіт» (1992);
- «Чигирин — столиця гетьмана Богдана Хмельницького» (1993);
- «Батурин — столиця гетьмана Івана Мазепи» (1993);
- «Галич — столиця князя Данила Галицького» (1993);
- «Гетьман Сагайдачний» (1994).
1983 року зіграв роль Василя Обори у фільмі «Климко».
Оформив понад 40 книг, зокрема:
- «Балет „Мідний вершник“. Одеська опера» (1957);
- «Чорний хрест» (1961) та «Вулиця без світанку» (1967) Юрія Усиченка;
- «Северин Наливайко» Миколи Вінграновського (Київ, 1996).
Автор публікації «Микола Вінграновський у спогадах, листах і кіно» // «Вітчизна», 2006, № 9–10[4].
Брав участь у республіканських та всесоюзних виставках з 1958 року[2]. Учасник художньої виставки в Парижі у 2003 році.
Роботи художника крім названих музеїв, зберігаються в Музеї Київської кіностудії художніх фільмів імені Олександра Довженка[2], Кіровоградському обласному художньому музеї (близько 250 творів)[5].
- ↑ Указ Президента України від 10 вересня 2003 року № 1011/2003 «Про відзначення державними нагородами України діячів кіномистецтва»
- ↑ а б в г Художники народов СССР, 1976, с. 413, Т. 3.
- ↑ Добролежа Анатолій Тимофійович / Довідник членів Спілки художників України. Київ. 1998. С. 44.
- ↑ Анатолій Добролежа. «Микола Вінграновський у спогадах, листах і кіно» / «Вітчизна», 2006, № 9–10.
- ↑ Добролежа Анатолій Тимофійович / Обласна універсальна наукова бібліотека імені Дмитра Чижевського.
- Добролежа Анатолій Тимофійович // Українські радянські художники. Довідник. — Київ : Мистецтво, 1972. — С. 140.;
- Добролежа Анатолій Тимофійович // Словник художників України / за ред. М. П. Бажана (відп. ред.) та ін. — К. : Головна редакція Української радянської енциклопедії, 1973. — С. 75.;
- Добролежа, Анатолий Тимофеевич // Художники народов СССР. Биобиблиографический словарь. — Москва : «Искусство», 1976. — Т. 3 (Георгадзе—Елгин). — С. 413. (рос.);
- Н. Харчук. Добролежа Анатолій Тимофійович // Мистецтво України : Біографічний довідник / упоряд.: А. В. Кудрицький, М. Г. Лабінський ; за ред. А. В. Кудрицького. — К. : «Українська енциклопедія» ім. М. П. Бажана, 1997. — С. 211. — ISBN 5-88500-071-9.;
- М. Г. Лабінський. Добролежа Анатолій Тимофійович // Енциклопедія сучасної України / ред. кол.: І. М. Дзюба [та ін.] ; НАН України, НТШ. — К. : Інститут енциклопедичних досліджень НАН України, 2008. — Т. 8 : Дл — Дя. — 716 с. — ISBN 978-966-02-4458-0.
|
- Народились 10 грудня
- Народились 1930
- Уродженці Добровеличківського району
- Померли 10 березня
- Померли 2009
- Померли в Києві
- Випускники Одеського художнього училища
- Випускники ВДІК
- Працівники Кіностудії ім. Довженка
- Члени Національної спілки кінематографістів України
- Члени Національної спілки художників України
- Заслужені діячі мистецтв України
- Українські художники кіно
- Художники кіно СРСР
- Українські ілюстратори
- Ілюстратори СРСР
- Українські художники-постановники
- Художники Києва
- Українські мемуаристи