Займенник у праслов'янській мові

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Докладніше: Займенник

Займе́нник у праслов'я́нській мо́ві — одна із самостійних частин мови в праслов'янській мові. Сам займенник продовжує традицію індоєвропейського, а саме:

  • Поняття граматичного роду залишалось у формах особового займенника невираженим, що і є їхньою головною рисою, відмінною від неособових;
  • Різні числа особових займенників утворено від різних основ;
  • На такому самому принципі побудовано відношення основ називного й знахідного відмінку;
  • Форми двоїни та множини спочатку відмінювано як утворення від однини;
  • Поряд із наголошеними формами використовувано енклітичні форми.

Історія

[ред. | ред. код]

Особові й зворотній займенники

[ред. | ред. код]

Уже в спільнослов'янській мові були, імовірно, усі три варіанти наз. відм. однини займенника 1-ї особи: давніші *azъ, *jazъ і новіший ja.Останній майже в усіх слов'янських літературних мовах, окрім хіба що болгарської та македонської, заступив форму *jazъ, утративши кінцевий склад -zъ. У праслов'янській мові форми непрямих відмінків займенника 1-ї особи мають іншу основу.

Складнішим є питання про утворення займенника *my. Праслов'янське *my не утворено безпосередньо з праіндоєвропейської форми, бо неслов'янські мови мають або m-, або n-, чи навіть w-, а кінцвевий -*y зовсім не має відповідників в інших мовах. Існує думка, що *my був самостійною формою наз. відм. множини 1-ї особи. Певне, що було не одна, а дві форми займенника ми — *my i *ny, з яких давнішою, очевидно, є *ny.

У праслов'янській мові особові й зворотні займенники відмінювано так:

Відмінок Однина Двоїна Множина Зворотній
1 особа 2 особа 1 особа 2 особа 1 особа 2 особа
Називний *azъ *ty *vě *va *my *vy
Родовий *mene, *menę *tebe, *tebę *naju *vaju *nasъ *vasъ *sebe, *sebę
Давальний *mъně, *mi, *mě *tebě, *tobě, *ti, *tě *nama, *na *vama *namъ, *ny *vamъ, *vy *sebě, *sobě, *si, *sě
Знахідний *mene, *mę *tebe, *tę *na *va *ny, *nasъ *vy, *vasъ *sebe, *sę
Орудний *mъnojǫ *tobojǫ *nama *vama *nami *vami *sobojǫ
Місцевий *mъně *tebě, *tobě *naju *vaju *nasъ *vasъ *sebě, *sobě

Неособові

[ред. | ред. код]

Указівні займенники

[ред. | ред. код]

Слов'янські й балтійські мови, починаючи з доісторичної доби, усунули одну з найцікавіших особливостей указівного займенника, а саме: називний відмінок однини чоловічого й жіночого роду належав до іншого кореня, на відміну від інших форм. Наприклад: санскр. sá, sā́, але санскр. tám, tā́m. Займенники *оnъ, *ona, *ono належали до групи вказівних займенників, що забезпечували триступеневу характеристику предмета в просторі чи в час: *sь — цей, найближчий, *tъ — той, віддалений, *оnъ — ген той, найдальший. Окремо існували *, *je, *ja, що поєднували функції вказівних анафоричних займенників і займенників відносних. Ще в праслов'янській мові *оnъ, *ona, *ono і *, *je, *ja, стали виконувати роль особового займенника 3-ї особи.

У праслов'янській мові вказівні займенники відмінювано так:

Відмінок Однина
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Називний *tъ *to *ta *jь *je *ja *sь *se *si
Родовий *ta, *toga, *togo, *tova, *tovo *tojě, *toję *ja, *jego, *jega, *jevo, *jeva *jejě, *jeję *si, *sja, *sega, *sego, *seva, *sevo *sejě, *seję
Давальний *tu, *tomu *toji *jemu *jeji *semu *seji
Знахідний *tъ *to *tǫ *jь *je *jǫ *sь *se *sьjǫ
Орудний *těmь *tojǫ *imь *jejǫ *simь *sejǫ
Місцевий *te, *tě, tomь *toji *jemь *jeji *semь *seji
Відмінок Двоїна
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Наз.-Знах. *ta *tě *ja *i *sija, *si *siji
Род.-Місц. *toju *jeju *seju
Дав.-Оруд. *těma ima *sima
Відмінок Множина
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Називний *ti *ta *ty *i *ja *jě, *ję *si *sijě, *siję
Родовий *těchъ *ichъ *sichъ
Давальний *těmъ *imъ *simъ
Знахідний *ty *ta *ty *jě, *ję *ja *jě, *ję *sijě, *siję *si *sijě, *siję
Орудний *těmi *imi *simi
Місцевий *těchъ *ichъ *sichъ

Присвійні займенники

[ред. | ред. код]

Усі присвійні займенники творено від основ *mo-, *tvo-, *svo- за допомогою детермінативів -*jь, -*ja: *mojь, *tvoja. Є вагомі пдстави вважати, що присвійні займенники 1-ї та 2-ї осіб множини утворено від форми род. відм. множини особових займенників за допомогою детермінативів -*jь, -*ja зі зміною *sj > š: *nasъ + *jь > *nasъ-jь > *nasjь > *našь, *nasъ + *ja > *nasъ-ja > *nasja > *naša.

У праслов'янській мові присвійні займенники відмінювано так:

Відмінок Чоловічий рід Середній рід Жіночий рід
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Називний *mojь *moje *moja *svojь *svoje *svoja *našь *naše *naša
Родовий *mojego *mojejě, *mojeję *svojego *svojejě, *svojeję *našego *našejě, *našeję
Давальний *mojemu *mojeji *svojemu *svojeji *našemu *našeji
Знахідний *mojь *moje *mojǫ *svojь *svoje *svojǫ *našь *naše *našǫ
Орудний *mojimь *mojejǫ *svojimь *svojejǫ *našimь *našejǫ
Місцевий *mojemь *mojeji *svojemь *svojeji *našemь *našeji
Відмінок Двоїна
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Наз.-Знах. *moja *mojě *svoja *svojě *naša *našě
Род.-Місц. *moju *svoju *našu
Дав.-Оруд. *mojema *mojama *svojema *svojama *našema *našama
Відмінок Множина
Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій Чоловічий Середній Жіночій
Називний *moji *moja *mojě, *moję *svoji *svoja *svojě, *svoję *naši *naša *našě, *našę
Родовий *mojixъ *svojixъ *našixъ
Давальний *mojimъ *svojimъ *našimъ
Знахідний *mojě, *moję *moja *mojě, *moję *svojě, *svoję *svoja *svojě, *svoję *našě, *našę *naša *našě, *našę
Орудний *mojimi *svojimi *našimi
Місцевий *mojixъ *svojixъ *našixъ

Означальні займенники

[ред. | ред. код]
Докладніше: Педерсенів закон

Праслов'янські форми означального займенника *vьsь (← *vьxь), *vьse (← *vьxo), *vьsa (← *vьxa) утворено за допомогою кореня *vьs- (← *vьx-) і детермінатива -*o- чи -*а-.

Питальні займенники

[ред. | ред. код]

Займенники *kъto і *čьto складаються з кореневих частин на розрізнення осіб *kъ і речей *čь.

У праслов'янській мові питальні займенники відмінювано так:

Називний *kъ, *kъto *čь *čьto *čьso
Родовий *ka, *koga, *kogo, *kova, *kovo *či *čьtogo *cьsogo
Давальний *komu *čemu *čьtomu *čьsomu
Знахідний *kъ *čь *čьto *čьso
Орудний *cěmь *čimь *čьtěmь *čьsěmь
Місцевий *cě, *komь *čemь *čьtоmь *čьsomь

Джерела

[ред. | ред. код]
  • С.П. Бевзенко, А.П. Грищегко, Т.Б. Лукінова, В.В. Німчук, В.М. Русанівський, С.П. Самійленко. Історія української мови. Морфологія. — Київ : Наукова думка, 1978. — С. 129-137.
  • М.А. Жовтобрюх, С.П. Самійленко, О.Т. Волох, І.І. Слинько. Історична граматика української мови. — Київ : Вища школа, 1980. — С. 152-158.
  • (рос.) Г.А. Ильинскій. Праславянская грамматика. — Нѣжинъ : Печатникъ, 1916. — С. 394-461.
  • (рос.) А. Мейе. Общеславянский язык. — Москва : Прогресс, 2001. — С. 347-357.