Зерноїд рудочеревий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зерноїд рудочеревий
Самець рудочеревого зерноїда
Самець рудочеревого зерноїда
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Горобцеподібні (Passeriformes)
Родина: Саякові (Thraupidae)
Рід: Зерноїд (Sporophila)
Вид: Зерноїд рудочеревий
Sporophila castaneiventris
Cabanis, 1849
Ареал виду
Ареал виду
Посилання
Вікісховище: Sporophila castaneiventris
Віківиди: Sporophila castaneiventris
EOL: 916002
ITIS: 563078
МСОП: 22723492
NCBI: 138962

Зерноїд рудочеревий[2] (Sporophila castaneiventris) — вид горобцеподібних птахів родини саякових (Thraupidae)[3]. Мешкає в Південній Америці.

Довжина птаха становить 10 см, вага 7,8 г. Виду притаманний статевий диморфізм. У самців голова, верхня частина тіла й боки сизувато-сірі, нижня частина тіла рудувато-каштанова. Очі чорні. лапи сірі, дзьоб чорний. Самиці мають піщано-коричневе забарвлення, нижня частина тіла в них світліша, крила чорнуваті з коричневими краями. Дзьоб оливково-коричневий.

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Рудочереві зерноїди мешкають в Колумбії, на півдні Венесуели (на крайньому захожі Амасонасу), на сході Еквадору і Перу, на північному заході Болівії, в Гаяні, Французькій Гвіані і Суринамі та в Бразилії (на південь до північного заходу Мату-Гросу і півночі Пари, також на північному сході Рорайми і в Амапі). Вони живуть у вологих чагарникових заростях, на луках і болотах, на берегах річок і озер. Зустрічаються зграйками, на висоті до 1500 м над рівнем моря, переважно на висоті до 500 м над рівнем моря. Живляться переважно насінням, а також плодами Cecropia. Гніздо чашоподібне, робиться з сухої трави, розміщується в чагарниках. У кладці 2—3 яйця, інкубаційний період триває 13 днів.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Sporophila castaneiventris. Архів оригіналу за 24 вересня 2021. Процитовано 24 лютого 2022.
  2. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  3. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Tanagers and allies. World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 29 квітня 2014. Процитовано 24 лютого 2022.