Зозуля білогорла

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Зозуля білогорла

Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Зозулеподібні (Cuculiformes)
Родина: Зозулеві (Cuculidae)
Рід: Hierococcyx
Вид: Зозуля білогорла
Hierococcyx varius
(Vahl, 1797)[2]
Підвиди

(Див. текст)

Синоніми
Cuculus varius
Cuculus ejulans Sundevall, 1837[3]
Посилання
Вікісховище: Hierococcyx varius
Віківиди: Hierococcyx varius
МСОП: 22683846
NCBI: 1463998

Зозу́ля білогорла[4] (Hierococcyx varius) — вид зозулеподібних птахів родини зозулевих (Cuculidae). Мешкає в Південній Азії.

Досліджники вважають, що білогорла зозула еволюціонувала як імітатор[5] туркестанського яструба (справа)
Білогорла зозуля
Білогорла зозуля з волохатою гусінню
Білогорла зозуля

Білогорла зозуля — птах середнього розміру, завдовжки приблизно з голуба (34 см). Її верхня частина тіла має попелясто-сіре забарвлення, нижня частина тіла рудувато-коричнева, поцяткована темними смужками. На хвості широкі темні смуги, навколо очей характерні жовті кільця. Білогорлим зозулям не притаманний статевий диморфізм, однак самці мають переважно більші розміри. У молодих птахів груди поцятковані темними плямками, а на хвості вузькі смужки[6].

Білогорла зозуля дуже подібна до туркестанського яструба (Accipiter badius), навіть своїм польотом. Крик зозулі гучний, складається з трох нот, що повторюються 5-6 разів і потім різко обриваються, звучить протягом дня та місячними ночами[7].

Підвиди

[ред. | ред. код]

Виділяють два підвиди:[8]

Поширення і екологія

[ред. | ред. код]

Білогорлі зозулі поширені на більшій частині Індійського субконтиненту, в Пакистані, Індії, Непалі, Бутані, М'янмі, Бангладеш та на Шрі-Ланці. Вони живуть у рідколіссях, садах і на плантаціях, зустрічаються на висоті до 1000 м над рівнем моря. Ведуть переважно осілий спосіб життя, однак популяції, що мешкають на високогір'ях та в посушливих районах мігрують[10].

Білогорлі зозулі живляться переважно комахами, а також дрібними ящірками, плодами і ягодами. Вони можуть їсти деякі види волохатої гусіні, отруйної для інших видів птахів. Білогорлим зозулям притаманний гніздовий паразитизм. Вони переважно підкладають яйця в гнізда кратеропам роду Argya[11] (зокрема попелястим, жовтодзьобим і сірим кратеропам[12][13][14]), а також чагарницям (Garrulax)[15]. Сезон розмноження білогорлих зозуль триває з березня по червень, що збігається з сезоном розмноження кратероп. Білогорлі зозулі відкладають одне синє яйце[16].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. BirdLife International (2016). Hierococcyx varius. Архів оригіналу за 9 грудня 2021. Процитовано 9 січня 2022.
  2. Vahl, MH (1797). Skrivter af Naturhistorie-Selskabet, Kjøbenhavn, 4, Heft 1. с. 60.
  3. Gyldenstolpe, N (1926). Types of birds in the Royal Natural History Museum in Stockholm (PDF). Ark. Zool. 19A: 1—116. Архів оригіналу (PDF) за 24 лютого 2012. Процитовано 9 січня 2022.
  4. Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
  5. Davies, N.B.; Welbergen, J.A. (2008). Cuckoo–hawk mimicry? An experimental test (PDF). Proceedings of the Royal Society B: Biological Sciences. 275 (1644): 1817—1822. doi:10.1098/rspb.2008.0331. PMC 2587796. PMID 18467298. Архів оригіналу (PDF) за 3 червня 2011.
  6. Payne, RB (2005). The Cuckoos. Oxford University Press. с. 16, 469, 471—473. ISBN 0-19-850213-3.
  7. Ali, Salim; J C Daniel (2002). The book of Indian Birds, Thirteenth Centenary edition. Bombay Natural History Society/Oxford University Press. ISBN 0-19-566523-6.
  8. Gill, Frank; Donsker, David, ред. (2021). Turacos, bustards, cuckoos, mesites, sandgrouse. IOC World Bird List Version 11.2. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 17 листопада 2021. Процитовано 09 січня 2022.
  9. Phillips, WWA (1949). A new race of the Common Hawk Cuckoo from Ceylon. Bull. Brit. Orn. Club. 69 (6): 56—57. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  10. Ali S, Ripley SD (1981). Handbook of the Birds of India and Pakistan. Volume 3 (вид. 2nd). New Delhi: Oxford University Press. с. 200—202.
  11. Rasmussen, PC; JC Anderton (2005). Birds of South Asia: The Ripley Guide. Т. 2. Smithsonian Institution & Lynx Edicions. с. 229.
  12. Prasad G; Nameer PO; MV Reshmi (2001). Brood parasitism by Indian Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius Vahl) (PDF). Zoos' Print Journal. 16 (8): 554—556. doi:10.11609/jott.zpj.16.8.554-6. Архів оригіналу (PDF) за 29 вересня 2011. Процитовано 3 червня 2009.
  13. Blanford, WT (1895). The Fauna of British India, Including Ceylon and Burma. Birds Volume 3. Taylor and Francis, London. с. 213—214.
  14. Lushington, Cicely (1949). Change in habits of the Ceylon Hawk-Cuckoo (Hierococcyx varius ciceliae Phillips). J. Bombay Nat. Hist. Soc. 48 (3): 582—584. Архів оригіналу за 11 січня 2022. Процитовано 9 січня 2022.
  15. Gaston, AJ; Zacharias VJ (2000). Hosts of the Common Hawk Cuckoo (PDF). Forktail. 16: 182. Архів оригіналу (PDF) за 28 серпня 2008. Процитовано 31 травня 2009.
  16. Jerdon, TC (1862). The birds of India. Volume 1. Military Orphan Press. с. 330.

Посилання

[ред. | ред. код]