Кавахара Кейґа
Кавахара Кейґа | |
---|---|
яп. 川原慶賀 | |
Квіти вишні | |
Народився |
1786 Нагасакі |
Помер | бл. 1860 |
Країна | Японія[1] |
Національність | японець |
Діяльність | ботанічний ілюстратор |
Відомий завдяки | художник |
Членство | Kara-e mekikid |
Батько | Кавахара Кьодзан |
Діти | Тагуті Рококу |
Кавахара Кейґа (*川原慶賀, 1786 — бл. 1860) — японський художник кінця періоду Едо. Відомий також як Таґуті Такумі. Став першим японським художником, чиї роботи виявилися широко відомими в Європі.
Життєпис[ред. | ред. код]
Походив з мистецької родини. Син художника Кавахара Кьодзана. Народився 1786 року у м.Нагасакі. З самого раннього дитинства навчався живопису у батька, який володів родинною майстернею з ксилографічного друку нагасаки-е — «нагасакських малюнків». Давши синові базові навички в техніці живопису і гравюри, батько влаштував його в студію свого близького друга, відомого в Нагасаки живописця Ісідзака Юйсі, який був членом привілейованої гільдії кара-е мекікі (мали право оцінювати імпортовані твори живопису, а також замальовувати всі товари, які надходили з голландської факторії в Дедзіма).
Покровительство Ісідзака дозволило молодому живописцю отримати в 1811 році офіційне призначення на Дезіму художником (Дедзіма де-ірі-есі — художник, що допущено на Дедзіма), що давало йому право вільно відвідувати факторію, спілкуватися з голландцями і знайомитися з європейською живописом. У цей період свого життя Кавахара був відомий під ім'ям Тойоске. Помітивши старанність художника, реалістичність його стилю, комунікабельність і бажання вивчати західний живопис, голландці стали залучати його до співпраці.
У 1826 році завдяки Філіпу фон Зібольду художник увійшов до голландського посольства до сьогуна Токуґава Іенарі. В Едо Кавахара познайомився з творами Кацусіка Хокусая, а також познайомився з видатним вченим і дослідником Курил і Сахаліну Могамі Токунаї.
Співпраця з голландцями тривала до 1828 року, коли Філіпа фон Зібольда було звинувачено у шпигунстві, спробі вивезти копію мапу Такахасі Кагеясу. Під підозрою опинився і Кавахара, якого на деякий час арештували, а потім виключили з гільдії кара-е мекікі.
У 1842 році художника знову піддано покаранню за порушення заборони зображувати урядові та військові об'єкти: на одному зі своїх пейзажів з видом Нагасакську бухту він з властивим йому реалізмом зобразив військові човни з гербами родів Набесіма і Хосокава, які охороняли затоку. За це художник на кілька років позбувся офіційної посади і був вигнаний з Нагасаки, провівши до цього 1 місяць у в'язниці.
Коли Кейґо повернувся до міста після заслання, точно не відомо, але точно працював з середини 1840-х років. Він продовжив свою творчу кар'єру, змінивши творчий псевдонім з Тойоске на Тагути Танемі. У 1853 році брав участь в якості художника-документаліста в прийомі місії російського віце-адмірала Є. В. Путятіна до Нагасаки.
Остання згадка про Кавахара Кейго відноситься до 1860 року, коли у віці 75 років він написав портрет пані Нагасіма Кіку, що зберігається тепер в Музеї історії та культури Нагасаки. Намагався продовжити стиль Кавахари його син Тагуті Рококу.
Творчість[ред. | ред. код]
Творча спадщина Кавахара Кейґо становить кілька тисяч робіт, що тепер зберігаються в Японії (Музей історії та культури Нагасакі, Меморіальний музей Зібольда, Музей Курофуне, Музей міста Кобе, Музей міста Ітіносекі, Музей Токійського національного університету витончених мистецтв і музики, Художній музей Хірано Масакіті тощо), Нідерландах (Лейденський національний етнологічний музей, Національний музей природної історії, Державний гербарій Лейденського університету, Міський архів Амстердама, Морський музей в Роттердамі тощо), Великої Британії (Британський музей), Німеччини (Баварський національний етнологічний музей в Мюнхені), Росії (Ермітаж, Бібліотека Ботанічного інституту Академії наук), чимало робіт знаходиться в приватних колекціях.
Художник вельми реалістично, з фотографічною точністю передавав особливості зображуваних об'єктів, звертаючи увагу на найдрібніші деталі. Картини Кавахара виходять за рамки власне ілюстрацій. У них присутній дух епохи, настрій автора і його ставлення до зображуваного, нерідко з елементами гумору або навіть сарказму. В цілому його стиль був надзвичайно індивідуальний: йому вдавалося поєднувати принципи, характерні для традиційного японського живопису ямато-е з техніками західного живопису і з «декоративним реалізмом» китайської школи.
На творчу манеру Кавахара Кейґо в значній мірі вплинув ботанічний художник Карл Губерт де Вілленойве. Співпраця з останнім дозволило Кавахара значно розвинути і урізноманітнити свій художній талант, а в ботанічному живопису досягти майстерності світового рівня.
Першим його замовником був капітан факторії Ян Кок Бломгофф. Найбільше замовлень Кавахара отримував від Філіпа Франца Балтазара фон Зібольда, який жив на Дезіма в 1823—1829 роках і доручає йому замальовувати буквально всі аспекти життя японців, пейзажі Японії, японську флору і фауну. Величезну кількість картин і замальовок Кавахара (охоплювала ботанічну серію (квіти і рослини), етнографічну, зоологічну (японські ссавці, птахи, плазуни, комахи, морська фауна), пейзажі («фукейдзу») і портрети («нісе-е») Філіп фон Зибольд використовував згодом в якості ілюстрацій для своїх книг про флору і фауну Японії.
У 1820-х роках створює серію робіт, присвячених звичаям й побуту народу айна.
На замовлення Зібольда Кавахара Кейго створив серію портретів сьогуна Іенарі і однієї з його конкубіни, Могамі Токунаї, чиновників бакуфу, історичних діячів Японії, а також представників різних верств японського суспільства. Його портрети, як і зображення людей, відрізняються своєрідним психологізмом. Він майстерно передає характер персонажів, їхній емоційний стан і почуття, нерідко заховані під офіційним виразом обличчя.
Створив серію портретів Філіпа фон Зібольда, деякі з них досить саркастичні шаржі, його японської конкубіни Отака і дочки Оіне. Відомі й портретні зображення інших офіцерів факторії на Дезіма, зокрема Гендріка Дьофа, капітана факторії в 1803—1817 роках, Яна Кока Бломгоффа, його дружини Тіції Бергсма, їх сина Йоганна і його годувальниці Петронели Мюнц. Деякі з цих портретних зображень примітні тим, що художник «підловив» своїх персонажів в досить специфічні моменти, які для європейців здавалися не цілком доречними для зображення, наприклад, доволі натуралістично показані сцени хірургічних операцій, які проводив Зібольд, а також гумористично зображені еротичні сцени за участю голландців.
Протягом 1840-х років створював пейзажі, портрети, картини в стилі укійо-е, книжкові ілюстрації. У 1846 році брав участь в розписі дерев'яних стельових панелей головного залу храму Вакамісакі Каннондзі (м. Нагасаки). Збереглося близько 150 панелей за його підписом.
У 1853 році написав сувій емакі «Оросія сейгі сясін кагамі» («Істинне зерцало візиту росіян до Японії», де документально зафіксовані різні етапи переговорів і їх учасники між російською та японськими сторонами.
Джерела[ред. | ред. код]
- Lee Browne M. Kawahara Keiga: the Painter of Deshima: Thesis (Ph. D.), Manuscript. University of Michigan, 1979
- Forrer, Matthi: Kawahara Keiga, Rijksmuseum voor volkenkunde (Leyde, Pays-Bas), cop. 1987
- Visual Encyclopedia: Japan in Edo period as witnessed by Keiga Kawahara (I): Keiga's works in the Netherlands and Japan. Computer fi le: CD for computer. Nagasaki: Nagasaki Museum of History and Culture, 2006
- Constantin v. Brandenstein: Neues zum Würzburger Siebold-Denkmal. In: Tempora mutantur et nos? Festschrift für Walter M. Brod zum 95. Geburtstag. Mit Beiträgen von Freunden, Weggefährten und Zeitgenossen. Hrsg. von Andreas Mettenleiter, Akamedon, Pfaffenhofen 2007 (= Aus Würzburgs Stadt- und Universitätsgeschichte, 2), ISBN 3-940072-01-X, S. 129—131
- Chernaya T.A. The world level of Japanese botanical art and illustration in Kawahara Keiga's works // Japanese Botanical Art and Illustrations from Siebold'Collection. The Treasures of the Russian Academy of Sciences. The Komarov Botanical Library, St.Petersburg. Catalogue of Exhibition. 2002. P. 191—193
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Кавахара Кейґа |