Катеринодарський відділ
| Катеринодарський відділ | |
| Дата створення / заснування | 1869 |
|---|---|
 | |
| Офіційна назва |
рос. Екатеринодарский уезд рос. Екатеринодарский отдел (1888) рос. Краснодарский отдел (7 грудня 1920) |
| Країна |
 Російська імперія |
| Столиця | Краснодар |
| Адміністративна одиниця |
Кубанська область Кубано-Чорноморська область |
| Кількість населення | 245 173 осіб |
| Час/дата закінчення | 2 червня 1924 |
| Час/дата припинення існування | 2 червня 1924 |
| Площа | 6 989 413 530 квадратний метр |
 | |
 | |
Координати: 45°02′ пн. ш. 38°58′ сх. д. / 45.033° пн. ш. 38.967° сх. д.
Катеринодарський (Краснодарський) відділ — адміністративна одиниця у складі Кубанської області Російської імперії та Кубано-Чорноморської області РРФСР, що існувала в 1869 — 1924 роках. Адміністративний центр — місто Катеринодар.
Географія[ред. | ред. код]
За площею Катеринодарський відділ був найменшим із відділів Кубанської області та займав територію 8 346,5[1] верст² (9 498,3 кв.км). Межував на південь із Чорноморською губернією. Річка Кубань ділила відділ на північну та південну частини. Північна частина, так зване «Чорномор'я», була зайнята великими козацькими станицями, що здебільшого розвинулися з колишніх «куренів» Чорноморського козачого війська; у південній частині, ближче до Катеринодару, на рівнині, були розташовані гірські селища (аули), а далі, в передгір'ях, також козацькі станиці та небагато селищ корінних жителів інших станів. Північна частина відділу і рівнина по лівому березі Кубані мала степовий характер і родючий чорноземний ґрунт. Південна частина, по верхів'ям лівих приток Кубані, Афіпса, Псекупса і Апчаса, являла собою горбку поверхню, що підвищується на південь, порізану ярами і балками і зарослу здебільшого дрібною лісовою порослю.
Сучасний стан[ред. | ред. код]
На території колишнього Катеринодарського відділу Кубанської області зараз розташовуються території міст Краснодар і Гарячий Ключ, Сєверський і Дінський райони Краснодарського краю, Тахтамукайський і Теучезький райони Адигеї, а також частина Бєлорєченського, Красноармійського, Усть-Лабінського району.
Історія[ред. | ред. код]
- Утворений до 1816 року як Катеринодарський повіт.[2]
- 27 січня 1876 року частина території повіту була виділена у новостворені Закубанські та Кавказькі повіти.
- З 1888 — Катеринодарський відділ.
- Після встановлення Радянської влади на Кубані у березні 1920 року Катеринодарський відділ увійшов до складу новоствореної Кубано-Чорноморської області.
- 7 грудня 1920 року місто Катеринодар було перейменовано на Краснодар, а Катеринодарський відділ — на Краснодарський.
- 27 липня 1922 року рахунок частини території Краснодарського і Майкопського відділів, населеної адигейцями, було створено Черкеська (Адигейська) автономна область із центром у місті Краснодар.
- 2 червня 1924 року було ліквідовано Кубано-Чорноморська область і всі відділи, що входили до неї. Більшість території Краснодарського відділу увійшла до складу Кубанського округу Південно-Східної області.
Адміністративний устрій[ред. | ред. код]
У 1913 році до складу відділу входило 5 волосних правлінь, 31 станиць, 10 аульних правлень і 3 хутори[3]:
- Волосні правління :
- Безіменне — ,(1914)
- Біле -, (1914)
- Миколаївське -, (1914)
- Львівсько-Товариська — село Львівсько-Товариська,
- Ново-Севастопольська -, (1914)
- Преображенська -, (1914)
- Григорівська — слобода Григорівська,
- Усть-Лабінське — слобода Усть-Лабінська,
- Шабано-Тхамахинське — село Шабанівське .
- Станиці :
|
- Аульні правління :
- Бжегокаївське — аул Новий Бжегокай,
- Вочепшієвське — аул Пчегатлукай,
- Габукаївське — аул Габукай,
- Джиджихабльське — аул Джиджихабль,
- Лакшукаївське — аул Лакшукай,
- Понежукаївське — аул Понежукай,
- Тохтомукаївське — аул Тохтомукай,
- Шабанохабльське — аул Шабанохабль,
- Шапсугське — аул Панахес,
- Шенджійське — аул Шенджій,
- Хутори :
- Азовський,
- Мар'янський,
- Смоленський.
У 1914 році у відділі було[ред. | ред. код]
Станиці
Аули
- Адамій,
- Ассоколай,
- Афіпсип Адигея,
- Бжегокай Старий,
- Вочепший,
- Гатлукай,
- Казанукай,
- Козет,
- Кунчукохабль,
- Несшукай 1,
- Несшукай 2,
- Нечерзий,
- Псейтук,
- Пшекуй-Хабль,
- Тауй-Хабл ,
- Тлюстен-Хабль,
- Тугургой,
- Хатукаївське — Хатукай,
- Хаштук,
- Шаганчерій-Хабль,
- Едепсукай 1,
- Едепсукай 2.
Станом на 26 січня 1923 року до складу відділу входили місто Краснодар та 27 волостей:
Населені пункти[ред. | ред. код]
Найбільші населені пункти (населення[1], кінець XIX століття):
- м. Катеринодар (65 606)
- ст-ця Пашківська (11 237)
- ст-ця Дінська (10 000)
- ст-ця Старокорсунська (8 000)
- ст-ця Новотитарівська (7 896)
- ст-ця Пластуновська (7525)
- ст-ца Ладозька (6 118)
- ст-ця Васюрінська (5 710)
- ст-ця Усть-Лабінська (5423)
- ст-ця Рязанська (5 067)
- ст-ця Сєверська (3737)
- ст-ця Воронезька (3 246)
- ст-ця Калузька (2 236)
Населення[ред. | ред. код]
Національний склад відділу в 1897 році :
| Національність | Чисельність[4] , осіб |
Частка від усього населення, % |
|---|---|---|
| українці | 126 941 | 51,8 |
| великороси | 83 751 | 34,2 |
| черкеси та адигейці | 19 851 | 8,1 |
| греки | 3476 | 1,4 |
| вірмени | 2 807 | 1,1 |
| інші | 8 336 | 3,4 |
| Разом: | 245 173 | 100,00 |
Розподіл населення за статевою ознакою[4]:
- чоловіки — 125 832 (51,3 %)
- жінки — 119 341 (48,7 %)
Економіка[ред. | ред. код]
Головне заняття жителів — землеробство, яким займалося 86 % від населення. Під посіви розчинялося понад 262 000 га. Значно було розвинене виноградарство та садівництво: під виноградниками 608 га, під садами — 969 га. Бджільництво — 1 151 пасіка з 37 200 вуликів; збиралося до 5000 пудів меду та до 500 пудів воску. Скотарство: коней — 66635, рогатої худоби — 138292, овець і кіз — 3020488, свиней — 503301, буйволів — 13099, ослів і мулів — 1489.
Фабрик та заводів було 413.
Освіта та охорона здоров'я[ред. | ред. код]
У всіх станицях та великих козацьких хуторах були училища міністерства народної освіти; у значних станицях — двокласні училища. Військові лікарні — в Катеринодарі, у станиці Ладозькій та у містечку Гарячий ключ (Псекупська). Окрім Катеринодару, поштово-телеграфні установи знаходилися також у станицях Усть-Лабінській та Ладозькій.
Посилання[ред. | ред. код]
- ↑ а б Екатеринодарский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.) Помилка цитування: Некоректний тег
<ref>; назва «ЭСБЕ» визначена кілька разів з різним вмістом - ↑ Метрические книги Екатеринодарского уезда за 1816 год http://fonds.stavarhiv.ru/index.php?act=unit&fund=459&opis=10000063885&unit=10001012881
- ↑ Волостныя, станичныя, сельскія, гминныя правленія и управленія, а также полицейскіе станы всей Россіи съ обозначеніем мѣста ихъ нахожденія. — Кіевъ : Изд-во Т-ва Л. М. Фишъ, 1913. Архівовано з джерела 16 червня 2017
- ↑ а б Первая всеобщая перепись населения Российской Империи 1897 г. Распределение населения по родному языку и уездам Российской Империи. Архів оригіналу за 3 квітня 2016. Процитовано 30 листопада 2009.
Література[ред. | ред. код]
- Основные административно-территориальные преобразования на Кубани (1793—1985 гг.) / Сост.: А. С. Азаренкова, И. Ю. Бондарь, Н.С. Вертышева. — Краснодар : Краснодарское кн. изд-во, 1986. — 394 с.
Веб-посилання[ред. | ред. код]
- Екатеринодарский отдел // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Карта Екатеринодарского отдела
