Катран зеленоокий

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Катран зеленоокий
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Тварини (Animalia)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Хрящові риби (Chondrichthyes)
Ряд: Катраноподібні (Squaliformes)
Родина: Катранові (Squalidae)
Рід: Катран (Squalus)
Вид:
Катран зеленоокий (S. chloroculus)
Біноміальна назва
Squalus chloroculus
Last, White & Motomura, 2007

Катран зеленоокий (Squalus chloroculus) — акула з роду Катран родини Катранові.

Загальна довжина досягає 85,6 см. Самці трохи більше за самиць. Голова середнього розміру. Морда широка, трикутна. Очі відносно великі. Рот зігнутий. Зуби майже однакові на обох щелепах. У неї 5 зябрових щілин. Тулуб помірно щільний. Його висота сягає 10,4-13,8% довжини тіла. Грудні плавці широкі, мають слабко вгнутий задній край. Має 2 спинних плавця з шипами. Передній більше за задній. Задні краї спинних плавців вгнуті. Осьовий скелет налічує 111–115 хребців. Хвостовий плавець має розвинену верхню лопать. Анальний плавець відсутній.

Забарвлення сіре або сіро-коричневе. Очі зеленуватого кольору. На хвостовому плавці присутня бліда пляма у середній частині верхньої лопаті.

Спосіб життя

[ред. | ред. код]

Тримається на глибинах від 200 до 1360 м. Часто зустрічається у прибережних водах. Живиться дрібною костистою рибою, ракоподібними, донними безхребетними.

Статева зрілість у самців настає при розмірі 68,5 см. Це яйцеживородна акула. Вагітність довготривала, тому репродуктивність низька.

Розповсюдження

[ред. | ред. код]

Мешкає в акваторії південної Австралії (біля штату Новий Південний Уельс), у Великій Австралійській затоці.

Джерела

[ред. | ред. код]
  • Last, P.R., W.T. White and H. Motomura, 2007. Description of Squalus chloroculus sp. nov., a new spurdog from southern Australia, and the resurrection of S. montalbani Whitley. p. 55-69. In P.R. Last, W.T. White and J.J. Pogonoski Descriptions of new dogfishes of the genus Squalus (Squaloidea: Squalidae). CSIRO Marine and Atmospheric Research Paper No. 014. 130 p.