Квашинці
| Квашинці Прилуки | ||||
 Вулиця на Квашинцях | ||||
| Загальна інформація | ||||
|---|---|---|---|---|
| 50°35′51″ пн. ш. 32°24′49″ сх. д. / 50.59750° пн. ш. 32.41361° сх. д.Координати: 50°35′51″ пн. ш. 32°24′49″ сх. д. / 50.59750° пн. ш. 32.41361° сх. д. | ||||
| Адмінодиниця | Прилуки | |||
| Головні вулиці | Київська вулиця, Іванівська вулиця | |||
Ква́шинці [Архівовано 5 Січня 2022 у Wayback Machine.] — історичний куток Прилук у західній частині міста між центром і Трубарівщиною. Охоплює територію сучасних вулиць Алгазіна, Юрія Коптєва, Незалежності, Земської, Іванівської, Ветеранської, Костянтинівської, Квашинської, частини Київської.
Етимологія[ред. | ред. код]
За народною етимологією, назва походить від того, що мешканці виготовляли для продажу на прилуцьких базарах квас та квашені овочі і фрукти.[ред. | ред. код]
Історичний огляд[ред. | ред. код]
.jpg)
Археологічні знахідки на території передмістя Прилук доводять існування поселення ще у добу Київської Русі. Відомо, що 1239 р. Квашинці разом із містом знищили татаро-монголи.
Поселення почали відбудовувати у XVII ст.
Квашинці як передмістя Прилук стали забудовувати згідно з генеральним планом 1802 р. Починалися від Київської брами фортеці (біля сучасного Опанасівського в'їзду) і простягалися вздовж Київської вулиці між p. Удаєм і полем до виїзду з міста (до сучасної вул. Квашинської, колишньої Ділової).
За переписом 1897 р. на Квашинцях нараховувався 1 491 мешканець.
За радянські часи (1929 р.) тут заснували один із найбільших приміських колгоспів «Маяк Ілліча».
Церква і храмові свята[ред. | ред. код]
У 1708–1709 роках неподалік від Київської брами на вигоні Квашинців прилуцький полковник Дмитро Горленко власним коштом побудував Іоанно-Дмитрівську церкву[1][2] на честь святих — покровителів гетьмана Івана Мазепи та його самого.
Храмові свята — день Івана Хрестителя (7 липня) і день св. Дмитра (8 листопада). Сучасні мешканці особливо відзначають перший храм, який збігається з язичницьким святом Купала.
У ці дні починались щорічні ярмарки, які тривали понад тиждень.
Квашинський цвинтар[ред. | ред. код]
.jpg)
Згідно з планом Прилук 1805 р. цвинтар розпланували на тодішній західній околиці міста. З приблизно 1840 р. займає місце між вул. Квашинською та пров. Партизанським. Закритий близько 1972.
На цвинтарі розташовані братська могила радянських воїнів, померлих від ран у прилуцьких госпіталях у період Другої світової війни, могила заслуженого лікаря України М. С. Ждановича.
Пам'ятки[ред. | ред. код]
- Іванівська церква (1865), ріг вулиць Київської та Іванівської.
Музей[ред. | ред. код]
Цікаві Матеріали[ред. | ред. код]
- Черниговщина, м. Прилуки. Девушки из угла Квашинец. Нач. 20 ст. [3]
- Карта места[4]
- Упоминание Квашинцев в книге 19 века[5]
Установи[ред. | ред. код]
- Завод «Пластмас-Прилуки»,
- Завод ливарно-механічний,
- Панчішна фабрика
- Бавовно-прядильна фабрика
- Фабрика «Прилучанка»,
- Взуттєва фабрика,
- Школи № 2, № 8,
- Медичне училище.
- Музична школа
Галерея квашинських хат[ред. | ред. код]
-
-
вул. Квашинська (колишня Чапаєва) -
Квашинці -
-
Старі віконниці на вул. Київській
.jpg)
Джерела[ред. | ред. код]
- Шкоропад Д. О., Савон O.A. Прилуччина: Енциклопедичний довідник / За ред. Г. Ф. Гайдая. — Ніжин: TOB "Видавництво «Аспект-Поліграф» , 2007. — 560 с. ISBN 978-966-340-221-5
| |||||
- ↑ Зведений каталог метричних книг, клірових відомостей та сповідних розписів (укр.). Центральний державний історичний архів України, м. Київ (ЦДІАК України). Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
- ↑ Зведений каталог метричних книг що зберігаються в державних архівах України т.10, кн..1, ст. 111, 541, 619 (PDF) (укр.). Український науково-дослідницкий інститут архівної справи та документознавства. Архів оригіналу (PDF) за 21 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
- ↑ ЖЕНЩИНЫ ЧЕРНИГОВЩИНЫ: ФОТО УКРАИНОК РУБЕЖЕ XIX – XX ВЕКОВ. ФОТО (рос.). При любом использовании материалов ссылка на https://val.ua обязательная. Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 Січня 2022.
- ↑ Квашинцы - Прилуки. wikimapia.org (рос.). Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 5 січня 2022.
- ↑ Afanasij Šafonskij. Черниговскаго намѣстничества топографическое описание с кратким географическим и историческим описанием малыя России, из частей коей оное намѣстничество (рос.). Мыхайло Судиенко, 1851. Архів оригіналу за 5 Січня 2022. Процитовано 30 май 2014.