Квічаль амамійський
| Квічаль амамійський | ||||||||||||||||
|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|---|
 | ||||||||||||||||
| Біологічна класифікація | ||||||||||||||||
| ||||||||||||||||
| Zoothera major (Ogawa, 1905) | ||||||||||||||||
| Синоніми | ||||||||||||||||
| Geocichla major Ogawa, 1905 Zoothera dauma major Zoothera varia major Zoothera amami | ||||||||||||||||
Посилання
| ||||||||||||||||
|
Квіча́ль амамійський[2] (Zoothera major) — вид горобцеподібних птахів родини дроздових (Turdidae)[3]. Ендемік Японії.
Опис[ред. | ред. код]
Довжина птаха становить 29—31 см, вага 172 г. Довжина крила становить 16,4—17,3 см, довжина дзьоба 31—33 мм. Забарвлення пістряве, поцятковане чорними лускоподібними плямками. Верхня частина тіла оливково-коричнева або охриста, нижня частина тіла білувата. На хвості 12 стернових пер.
Поширення і екологія[ред. | ред. код]
Амамійські квічалі мешкають на островах Амамі Осіма і Какеромадзіма[en] в архіпелазі Амамі. Вони живуть у первинних вологих субтропічних широколистяних лісах, на висоті від 100 до 400 м над рівнем моря, поблизу струмків. Живляться безхребетними і плодами. Гніздяться в травні-червні. Гніздо розміщується на нижніх гілках дерева, на висоті від 1,5 до 3 м над землею. В кладці 3—4 яйця.
Збереження[ред. | ред. код]
МСОП класифікує стан збереження цього виду як близький до загрозливого. За оцінками дослідників, популяція амамійських квічалів становить від 2500 до 10 000 птахів. Їм загрожує знищення природного середовища: внаслідок масової вирубки, площа придатного для життя амамійських квічалів лісу скоротилася до 10—15 км². Також амамійським квічалям загрожує хижацтво з боку інтродукованих яванських мангустів Herpestes javanicus. Однак популяція амамійських квічалів поступово відновлюється: у 2013 році науковці нарахували приблизно 2513 дорослих особин.
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ BirdLife International (2016). Zoothera major. Архів оригіналу за 20 квітня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
- ↑ Фесенко Г. В. Вітчизняна номенклатура птахів світу. — Кривий Ріг : ДІОНАТ, 2018. — 580 с. — ISBN 978-617-7553-34-1.
- ↑ Gill, Frank; Donsker, David; Rasmussen, Pamela, ред. (2022). Thrushes. IOC World Bird List Version 12.1. International Ornithologists' Union. Архів оригіналу за 30 вересня 2021. Процитовано 21 квітня 2022.
|
|
Це незавершена стаття з орнітології. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |