Козорізи
| селище Козорізи | |
|---|---|
| Країна |  Україна
|
| Область | Черкаська область |
| Район | Золотоніський район |
| Громада | Драбівська селищна громада |
| Облікова картка | gska2.rada.gov.ua |
| Основні дані | |
| Засновано | 18 століття |
| Населення | 3 особи (на 2023 рік) |
| Поштовий індекс | 19840 |
| Телефонний код | +380 4738 |
| Географічні координати | 49°58′52″ пн. ш. 32°19′38″ сх. д. / 49.98111° пн. ш. 32.32722° сх. д.Координати: 49°58′52″ пн. ш. 32°19′38″ сх. д. / 49.98111° пн. ш. 32.32722° сх. д. |
| Висота над рівнем моря | 107 м[1]
|
| Відстань | |
| Найближча залізнична станція: | — |
| Селищна влада | |
| Адреса | смт. Драбів |
| Карта | |
  Козорізи | |
 Козорізи | |
| |
Козорізи — селище в Україні у Золотоніському районі Черкаської області. Входить до складу Драбівської селищної громади.
За даними перепису 2001 року, населення селища становило 24 особи, всі назвали українську мову рідною[2]. Станом на 01.01.2023 р. - 3 особи.
Назва села походить від заняття першопоселенців хутора, які розводили кіз на м'ясо і вправно їх різали. Поступово такий рід занять дав прізвисько «козорізи», з часом воно перейшло у прізвище, а від нього й на селище[3].
Село постраждало внаслідок геноциду українського народу, проведеного радянським окупаційним урядом 1932-1933 та 1946-1947 роках[джерело?].
У 2021 році журналісти обласного телеканалу випустили матеріал, в якому показали стан села та розповіли про єдину жінку, яка залишилася жити на хуторі — 84-річну Лідію Козоріз[4].
- ↑ Погода в Україні
- ↑ «Нова Доба». №27 від 29 березня 2012 року. стор. 10.
- ↑ [1] [Архівовано 14 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
- На Черкащині зникає село: там живе один «директор» [Архівовано 14 Грудня 2021 у Wayback Machine.]
| ||||||||
| |||||||||||
|
Це незавершена стаття про Черкаську область. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |