Кокаколонізація

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Реклама Coca-Cola в горах Високого Атласу в Марокко

Кокаколонізація (або кока-колонізація) — глобалізація американської культури (американізація), що проштовхується через популярні американські продукти, такі як Coca-Cola[1]. Термін є злиянням двох слів, а саме назви багатонціонального виробника безалкогольних напоїв і «колонізація»[2].

Термін вперше був задокументований у 1949 році в Австралії[3] та у Франції, де французька комуністична партія рішуче виступала проти подальшого розширення Кока-коли[4]:106. У 1948 році міністерство фінансів Франції виступило проти Коли на тій підставі, що її діяльність не принесе грошей для відновлення Франції, і ймовірно несе прибутки назад до материнської компанії у Сполучених Штатах[4]:106. Комуністична партія Франції також попереджала, що поширення Кока-коли може бути розцінено як шпигунська мережа[4]:107.

Під час Другої світової війни (1939-1945) і холодної війни (1947-1991) багато хто за межами США асоціював Кока-колу з американською культурою. Побачивши зв’язки з культурою Сполучених Штатів, деяким європейцям не сподобалися сприйняті спроби кокаколонізації[5] їхніх країн, вважаючи, що це є вторгненням у їхню національну ідентичність[6]. Європейці розглядали Кока-колу не просто як газований напій, а як бутильовану Америку[6]. До кінця холодної війни американські ідеали поширювалися по всьому світу за допомогою Коли, а в деяких випадках використовувалися для боротьби з комунізмом[1] [потрібна цитата для перевірки].

Кокаколонізація як історична концепція стала помітною в дискусіях про американізацію Європи після публікаціїї у 1994 році книги Рейнхольда Вагнляйтнера «Кока-Колонізація та холодна війна: культурна місія Сполучених Штатів в Австрії після Другої світової війни»[2]. Вагнляйтнер використовував термін «Кока-Колонізація», щоб втілити ідею своєї книги: Сполучені Штати Америки зробили спробу становлення культурного імперіалізму, поширюючи американські ідеали через споживчі товари, такі як Кока-кола та джинси Levi, через культурні символи, такі як рок-н-рол, чорної шкіряної куртки Марлона Брандо, а також через просування демократії в Європі[2].

Вираз «кока-колонізація» також з’являється в медичній літературі для опису зміни способу життя та пов’язаного з цим збільшення захворюваності на характерні хронічні захворювання, наприклад діабет 2 типу[7][8][9].

Історія[ред. | ред. код]

Концепція кокаколонізації виникла на початку Другої світової війни[1]. Одні країни чинили опір американському безалкогольному напою, а інші відкрито прийняли його, але для всіх він представляв Америку та її культуру, а сама Кока-кола була присутня на більшості великих історичних подій 20-го століття[6].

«Хоча бренд бере свій початок у кінці 1880-х років, основні пропозиції бренду — "Coca-Cola задовольняє" та "Coca-Cola це чудовий і освіжаючий напій" — залишилися практично незмінними, як і назва бренду та його характерний логотип»[10]. Імідж Кока-коли зберігається й сьогодні: «Бренд вважається традиційним, патріотичним, дружнім та американським»[10].

Друга Світова війна[ред. | ред. код]

Коли почалася війна і американські війська були відправлені за океан, компанія Coca-Cola поклялася, що будь-який американець у формі повинен мати можливість отримати Кока-колу за п’ять центів, де б він не був[11]. У результаті компанія побудувала розливні станції у Тихому океані та на західному фронті.

Вінтажні торгові автомати Кока-коли часів Другої світової війни.

Нацисти визнали Кока-колу «єврейсько-американським» напоєм. У відповідь режим дозволив у країні лише ті напої, які на пляшці мали зображення свастики, що й було зроблено[1]. У Радянському Союзі маршал війни Георгій Жуков любив цей напій, але радянський диктатор Йосип Сталін вважав його символом американського імперіалізму і заборонив його споживання. Як рішення, Coca-Cola розробила прозору версію напою, в пляшці з білою кришкою та червоною зіркою як маскування, щоб дозволити Жукову таємно споживати Колу[1].

На тихоокеанському фронті Кока-колі було важко дістатися до військ. Щоб вирішити цю проблему, компанія створила портативні фонтани з газованою водою, які розповсюдили по всіх островах Тихого океану[12]. Країні Азії познайомилися з новим напоєм. За словами компанії, напій поширився по островах через те, що «Кола символізувала американський спосіб життя»[12].

Протягом усієї війни Coca-Cola рекламувала свою газовану воду по всьому світу. У більшості реклам зображено американського солдата, який п’є Колу з вихідцями з цієї країни[12], а також надписи рідною мовою цієї країни. Реклама містила позитивні образи американців із кока-колою в Новій Зеландії, Росії, Філіппінах, Ньюфаундленді, Італії, Англії та Польщі[12]. Як каже компанія: «Від джунглів Адміральських островів до офіцерських клубів на Рив’єрі, Кока-Кола і Америка були всюди»[12].

Кінець 1940-х і холодна війна[ред. | ред. код]

Кінець Другої світової війни ознаменувався широкою кокаколонізацією Європи та Азії. У 1947 році в Нідерландах, Бельгії та Люксембурзі почалися операції з розливу Кока-коли, а потім у Швейцарії, Італії та Франції до 1949 року[6]. Письменник Марк Гордон сказав: «Тепер європейцям нав’язували американські ідеали кожного разу, коли вони сьорбали пляшку кока-коли»[6]. На початку 1950-х років існувало 63 розливні заводи, які розширювалися на трьох континентах, включаючи країни: Єгипет, Ісландія, Іран, Західна Африка та Нова Гвінея[12] Багато американських компаній виграли від експансії в Європі, включаючи Coca-Cola. Завдяки цим зусиллям США змогли неофіційно створити ділову та корпоративну імперію шляхом розширення кількох американських компаній[13].

Магазин Coca-Cola в Китаї на Новий рік.

До початку холодної війни Кока-кола зустріла опір у деяких країнах. Італійці утрималися від вживання газованої води[6]. Австрійці визнали розширення компанії спробою поширити американську культуру та ідеали за кордоном[2]. Французькі комуністи поширювали інформацію про Coca-Cola, увівши термін «кокаколонізація», тому що вважали поширення напою у своїй країні спробою зробити її американською колонією[14]. Коли компанія спробувала відкрити розливний завод у країні, французькі комуністи погрожували забарикадувати Париж, щоб не допустити цього[15]. Для них, комуністів, компанія представляла капіталістичну Америку[15].

Під час падіння Берлінської стіни і краху комунізму в Німеччині у листопаді 1989 року, Coca-Cola роздавала газовані напої[1].

Значущість[ред. | ред. код]

Здоров’я[ред. | ред. код]

Медичні експерти використовують термін кокаколонізація у медичних журналах, говорячи про поширення нездорової американської їжі за кордоном[9].

Відбулися значні зміни у харчуванні. Розвинені країни експортують оброблені харчові продукти з високим вмістом транс-жирів і рафінованого цукру в ті країни, що розвиваються, призводячи до зникнення інших методів виживання, таких як полювання та збиральництво[9].

Кокаколонізацію пов’язують із поширенням захворюванності на діабету 2 типу, ожирінням і підвищенням ризику серцево-судинних захворювань через зв’язок між економічною ситуацією та низькою ціною на продукти з високим вмістом жиру і цукру[9].

Через збільшення туризму в місці проживання племені майя на півострові Юкатан, воно зазнало погіршення здоров’я після знайомства з нездоровою американською їжею, стаючи все більш залежним від їжі[7] Подібним чином, плем’я Цутухілі у Гватемалі також познайомилося з такою їжею та зіткнулося з таким же погіршенням здоров’я[8]. Протягом останніх 20 років у всьому світі цукровий діабет 2 типу дуже сильно поширився. Поясненням цьому стала кокаколонізація[9].

Світове поширення[ред. | ред. код]

Станом на 2015 рік, Кока-кола продається більш ніж у 200 країнах світу[16]. За даними компанії, «Coca-cola є другим за зрозумілістю терміном у світі після «Okay»[16].

Кока-кола як продукт вийшла за міжнародні кордони, щоб створити бренд. «У більшості політичних, академічних і розмовних висловлювань термін «Кока-Кола» позначає не лише окремий безалкогольний напій, але й проблематичну природу товарів загалом. Це метатовар. … Це може означати товари чи капіталізм, але так само і імперіалізм чи американізацію»[17]. Coca-Cola є прикладом широко розповсюдженої інфраструктури вестернізованого капіталізму та споживацтва. Було кілька значних виступів проти кокаколонізації. У 2012 році міністр закордонних справ Болівії Давид Чокеуанка (разом з президентом Ево Моралесом) безуспішно намагався заборонити Кока-колу, виступаючи проти західного імперіалізму та капіталізму[18].

Coca-Cola працює через франшизу[17], отже, щоб регіони могли отримати вигоду від його виробництва, потрібні місцеві розливні заводи. Тринідад отримав франшизу у 1939 році, тож у Тринідаді Колу розливала фірма Cannings, яка, як і інші старі колоніальні фірми, була поглинена іншими компаніями.[17]

У Тринідаді солодкі напої розглядаються не як предмети розкоші, а як повсякденні речі[17]. Стосовно Coca-Cola, «у Тринідаді, чорний солодкий напій має значення саме для «рому і коли», як основний алкогольний напій для більшості жителів острова»[17]. Наявність такого напою, який вимагає існування солодкого напою, підкреслює його вплив на місцеве середовище.

Дивитись також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б в г д е Pendergrast, Mark (1993). A Brief History of Coca-Colonization.
  2. ↑ а б в г Wagnleitner, Reinhold (1994). Introduction. Coca-Colonization and the Cold War: The Cultural Mission of the United States in Austria After the Second World War. Chapel Hill, NC: The University of North Carolina Press. ISBN 978-0-8078-4455-7.
  3. ↑ coca-colonization, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  4. ↑ а б в Hunt, Michael H. (26 червня 2015). The world transformed : 1945 to the present. Oxford University Press. ISBN 9780199371020. OCLC 907585907.
  5. ↑ coca-colonize, Оксфордський словник англійської мови (вид. 3-тє), Oxford University Press, Вересень 2005 (Необхідна підписка або членство в публічній бібліотеці Сполученого Королівства .)
  6. ↑ а б в г д е Gordon, Matthew (2011). Coca-Colonization: The Exportation of "America" to Europe Following World War II. HubPages.
  7. ↑ а б Leatherman, Thomas L.; Goodman, Alan (1 серпня 2005). Coca-colonization of diets in the Yucatan. Social Science & Medicine. 61 (4): 833—846. doi:10.1016/j.socscimed.2004.08.047. PMID 15950095.
  8. ↑ а б Nagata, Jason M.; Barg, Frances K.; Valeggia, Claudia R.; Bream, Kent D. W. (2011). Coca-Colonization and Hybridization of Diets among the Tz'utujil Maya. Ecology of Food and Nutrition. 50 (4): 297—318. Bibcode:2011EcoFN..50..297N. doi:10.1080/03670244.2011.568911. PMID 21888598.
  9. ↑ а б в г д Zimmet, P (2000). Globalization, coca-colonization and the chronic disease epidemic: can the Doomsday scenario be averted?. Journal of Internal Medicine. 247 (3): 301—310. doi:10.1046/j.1365-2796.2000.00625.x. PMID 10762445.
  10. ↑ а б Slater, Jan S. (2001). Collecting Brand Loyalty: A Comparative Analysis of How Coca-Cola and Hallmark Use Collecting Behavior to Enhance Brand Loyalty. Advances in Consumer Research. 28: 362—369.
  11. ↑ Coke and the U.S. troops. The Coca-Cola Company. Архів оригіналу за 31 березня 2018. Процитовано 9 грудня 2015.
  12. ↑ а б в г д е On the Front Lines with Coca Cola Pt II. Envisioning The American Dream. 30 травня 2013. Процитовано 9 грудня 2015.
  13. ↑ Wagnleitner, R. (2000). Coca-colonization and the Cold War: the cultural mission of the United States in Austria after the Second World War. Univ of North Carolina Press.
  14. ↑ Long, Brennan (9 грудня 2010). Coca-Colonisation: Anti-American Sentiment in France. Americans in Paris, Fall 2010. Процитовано 9 грудня 2015.
  15. ↑ а б Coca Cola in Paris: A Changing France. Americans in Paris, Fall 2010. 16 грудня 2010. Процитовано 9 грудня 2015.
  16. ↑ а б Wallace, Kristin; Koch, Jillian (2012). Globalization of Coca Cola. Video.
  17. ↑ а б в г д Miller, D. (1998). Coca-Cola: a black sweet drink from Trinidad. Material cultures: Why some things matter, 169-187.
  18. ↑ Blackstone, Samuel. Bolivia Reportedly Planning To Ban Coca-Cola On Last Day Of Mayan Calendar. Business Insider. Insider Inc.

Читати[ред. | ред. код]

  • Flusty, Steven (2004). De-Coca-Colonization. New York: Routledge. ISBN 978-0-415-94537-0.
  • O’Dell, Tom. Culture Unbound: Americanization and Everyday Life in Sweden (Lund: Nordic Academic Press, 1997).
  • Pells, Richard. Not like Us: How Europeans Have Loved, Hated and Transformed American Culture since World War II (1997) online
  • Пендерграст, Марк (2013). Для Бога, країни та Coca-Cola: Остаточна історія великого американського безалкогольного напою та компанії, яка його виробляє. Нью-Йорк: Основні книги.ISBN 978-0-465-02917-4ISBN 978-0-465-02917-4 .
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Кокаколонізація&oldid=42451294