Конкольнікі (ґміна)
| Гміна Конкольнікі | |
| 1934-1939, 1941-1944 | |
| Воєводство | Станіславське |
|---|---|
| Повіт | Рогатинський |
| Адмінцентр гміни | Конкольнікі (Кукільники) |
| Тип гміни | Сільська |
| Площа | 84,61 км² |
| Громади | 9 |
| Населення (1931) • населення • густота населення |
9 045 106,9 осіб/км² |
Ґміна Конкольнікі — сільська гміна в Рогатинському повіті Станіславського воєводства Другої Речі Посполитої та у Крайсгауптманшафті Бережани Дистрикту Галичина Третього Райху. Адміністративним центром гміни було містечко Конкольнікі (Кукільники).
Об’єднану сільську ґміну Конкольнікі (рівнозначну волості) було утворено 1 серпня 1934 р. у межах адміністративної реформи в ІІ Речі Посполитій із суміжних тогочасних сільських ґмін (самоврядних громад): Библо, Дитятин, Заґуже Конколницкє (Загір'я-Кукільницьке), Конкольнікі (Кукільники), Подшумляньце (Підшумлянці), Скоморохи Старе (Старі Скоморохи), Слобода Конкольніцка (Слобода Кукільницька), Хохонюв (Хохонів), Яблонув (Яблунів)[1].
Площа ґміни — 84,61 км².
Кількість житлових будинків — 1 827.
Кількість мешканців — 9 045.[2]
Національний склад населення ґміни Конкольнікі на 01.01.1939[3]:
| село | населення | українці-грекокатолики | українці-латинники | євреї | поляки | польські колоністи |
|---|---|---|---|---|---|---|
| Библо | 730 | 290 | 20 | 420 | ||
| Дитятин | 1210 | 875 | 260 | 15 | 60 | |
| Загір’я-Кукільницьке | 1070 | 390 | 640 | 10 | 30 | |
| Кукільники | 820 | 520 | 220 | 20 | 60 | |
| Підшумлянці | 950 | 550 | 15 | 385 | ||
| Скоморохи Старі | 1210 | 730 | 290 | 5 | 105 | 80 |
| Слобода Кукільницька | 1250 | 30 | 1220 | |||
| Хохонів | 1250 | 1015 | 200 | 5 | 30 | |
| Яблунів | 1370 | 1240 | 110 | 10 | 10 | |
| Загалом | 9860 | 5610 | 1720 | 130 | 2320 | 80 |
| Відсотки | 100 % | 56,9 % | 17,44 % | 1,32 % | 23,53 % | 0,81 % |
17 січня 1940 р. ґміна була ліквідована, а територія увійшла до новоствореного Бурштинського району.[4]
Гміна (волость) була відновлена на час німецької окупації з липня 1941 р. до липня 1944 р., однак зі складу ґміни до гміни Болшовце передано Кукільники, Слободу Кукільницьку і Яблунів, натомість зі гміни Болшовце включено Жалибори і Нові Скоморохи, тому адміністративний центр перенесли в село Старі Скоморохи з відповідною зміною назви гміни.
На 1.03.1943 населення ґміни становило 10 975 осіб.[5].
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Rozporządzenie Ministra Spraw Wewnętrznych z dnia 26 lipca 1934 r. o podziale powiatu rohatyńskiego w województwie stanisławowskiem na gminy wiejskie.[недоступне посилання] (пол.)
- ↑ Skorowidz miejscowości Rzeczypospolitej Polskiej z oznaczeniem terytorjalnie im właściwych władz i urzędów oraz urządzeń komunikacyjnych. Warszawa, 1935 — s. 11. [Архівовано 14 серпня 2019 у Wayback Machine.] (Дані на основі перепису 1931 року та територіального поділу 1934)
- ↑ Кубійович В. Етнічні групи південнозахідної України (Галичини) на 1.1.1939 [Архівовано 21 лютого 2021 у Wayback Machine.]. — Вісбаден, 1983. — с. 66-69.
- ↑ Міста і села Галицького району: історія, пам'ятки, особистості — Івано-Франківськ, Нова Зоря, 2001 — с. 29
- ↑ Amtliches Gemeinde- und Dorfverzeichnis fuer das GG. — s. 3. [Архівовано 18 липня 2021 у Wayback Machine.] (нім.)