Користувач:Mrpl.travel/Будинок Юр'єва (Маріуполь)
Будинок Юр'єва (Маріуполь) - будівля по проспекту Миру, 40 розпочала свою історію з другої половини ХІХ століття як житловий будинок. Достовірні відомості про власника з'являються тільки в останній чверті ХІХ століття, коли господарем стає Ілля Еммануїлович Юр’єв[1].
Він був присяжним повіреним - адвокатом при окружному суді або. Популярності і впливу йому додало його призначення головою міської думи в кінці березня 1907 року. До обрання на нову посаду, окрім своєї адвокатської діяльності він протягом року перебував в думі в ролі гласного[2].
Він був одним з членів повітової училищної ради і займався піклуванням міського початкового училища ім. Митрополита Ігнатія (сьогодні це загальноосвітня школа №11), був членом Клубу комерційних зборів.
Положення в суспільстві, міська служба і громадська діяльність, дозволили Іллі Юр’єву тримати будинок на головній вулиці міста - Катерининської (просп. Миру). Незважаючи на те, що двоповерхова будівля спочатку планувалося як житловий будинок, частину свого особняка він вирішив здавати в оренду.
Перший поверх будинку зайняла редакція одного з перших періодичних видань міста - «Маріупольський довідковий листок». В одному з номерів цієї газети, за 11 серпня 1900 року, є згадка про те, де вона знаходиться: в будинку Юр’єва[2].
Після смерті відомого господаря, будівля перейшла в руки маріупольському підприємцю П. Урбанському. Місце редакції на першому поверсі з 1912 року зайняв кінозал «20 століття».
В 1920-ті роки, кінотеатр закрили, а будівлю було націоналізовано: в ньому розмістився дитячий будинок імені революціонера Гірша Леккерта, а пізніше - Народний комісаріат внутрішніх справ СРСР.
В період німецької окупації, в особняку розташовується гестапо, яке в 1943 році, під час відступу, підпалює колишній будинок маріупольського адвоката.
У 1947 році в місто приїжджає відомий художник і архітектор Микола Нікаро-Карпенко, який за деякими джерелами береться за роботу над будівлею. Саме в період післявоєнної відбудови, будинок Юр’єва стає триповерховим[3].
Його стилем з середини 1950-х років стає еклектика, яка в межах однієї будівлі об'єднує сталінський ампір, неокласику і бароко.
У такому вигляді будівля проіснувала ще понад півстоліття. За радянських часів вона виконувала дві функції: на першому поверсі розташувався магазин взуття, а верхній поверх віддали під адміністративні потреби.
Після здобуття Україною незалежності, будинок, вже маловідомого господаря, знову став приватним. До вторгнення, мешканці верхніх поверхів утворили Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (ОСББ), яке так і називається «Будинок Юр'єва»[4], а перший поверх – кав’ярня «Хата-читальня».
Адреса: проспект Миру, 40.