Корницький Петро Іванович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Корницький Петро Іванович
Народився 1907(1907)
Київ
Помер 23 липня 1978(1978-07-23)
Київ
Країна  Російська імперія
 СРСР
Національність українець
Alma mater Київський політехнічний інститут (1935)
Партія КПРС
Нагороди Орден Трудового Червоного ПрапораОрден Трудового Червоного ПрапораОрден «Знак Пошани»

Петро Іванович Корницький (1907(1907), місто Київ — 23 липня 1978, місто Київ) — український радянський партійний діяч, 1-й секретар Сімферопольського міського комітету КПУ. Депутат Верховної Ради УРСР 5-го скликання.

Біографія[ред. | ред. код]

З п'ятнадцятирічного віку працював на виробництві. Був учнем слюсаря київського заводу «Червоний екскаватор», слюсарем та інструктором школи фабрично-заводського учнівства (ФЗУ) київського заводу «Більшовик».

Член ВКП(б) з 1930 року.

У 1935 році закінчив Київський політехнічний інститут, здобув спеціальність інженера-механіка.

У 1935—1941 роках — начальник дільниці, начальник ряду цехів київського заводу «Більшовик». Двічі обирався секретарем заводського партійного комітету.

У 1941 — листопаді 1943 року — в евакуації в місті Свердловську, РРФСР. Працював начальником відділу, головним технологом, заступником директора евакуйованого заводу «Більшовик». У 1943 році обирався 2-м секретарем Жовтневого районного комітету ВКП(б) міста Свердловська.

У листопаді 1943 — лютому 1948 року — 1-й секретар Кагановичського (потім — Московського) районного комітету КП(б)У міста Києва.

У лютому — грудні 1948 року — секретар Київського міського комітету КП(б)У по кадрах.

У грудні 1948 — січні 1952 року — 2-й секретар Київського міського комітету КП(б)У.

З 27 січня по серпень 1952 року — 1-й секретар Полтавського міського комітету КПУ.

У лютому 1954 — жовтні 1961 року — 1-й секретар Сімферопольського міського комітету КПУ.

У 1961—1962 роках — директор Сімферопольського ливарно-механічного заводу (потім — «Фіолент») Міністерства суднобудівної промисловості СРСР.

З 1962 року — персональний пенсіонер у Києві.

Нагороди[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • газета «Вечірній Київ» (Київ) — липень 1978 року.