Крішна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Індуїзм
Категорія КатегоріяПортал Портал

Крішна — (kṛṣṇa IAST- IAST, санскр. कृष्ण),[ˈkr̩ʂɳə] ( прослухати)) можливі значення — «всепривабливий» «красень», «темний», «темно-синій» — одна з іпостасей Бога в індуїзмі і є аватаром Вішну, син Васудеви і Девакі — найвищий Бог.

Священні тексти про Крішну

[ред. | ред. код]
Мурті Крішни. Храм в Сінгапурі

Припускають, що «чорнота» Крішни — свідчення південноіндійського, дравідського походження його образу. Колір тіла Крішну — темно-синій або темно-ліловий (відтінок фіолетового — кольору з максимальною частотою, яку сприймає людське око) (рідше він зображується зовсім чорним, темно-зеленим або темно-коричневим) і порівнюється з кольором дощової хмари, яка несе звільнення від смертоносної спеки. Зрозуміло, що подібність слів таких як назва танцю Крішни «раса-ліла», «ліловий», «лілак» (англ. lilac — Бузок звичайний), Лель, не може бути випадковою. Крішна за своєю природою — насамперед захисник, рятівник. У міфології джайнів і буддистів Крішна — фігура негативна (у буддистів — глава ворогів Будди). Недобрі властивості Крішни пояснюються посиланнями на незбагненність природи Бога, його непідвладність людським нормам і, як правило, витіснені на другий план або переосмислені. Також те, що Крішна є винищувачем демонів, тобто матеріалістів, які мають непомірне его, гординю і маніакально прагнуть до влади і самозвеличення.

Найперша згадка про Крішну, сина Девакі, — в «Чхандогья-упанішаді» (III 17, 6), де він — учень наставника Гхори Ангіраса. Культ Крішни настільки популярний, що його прихильники дивляться на нього не тільки як на просте втілення Вішну, але як на самого Всевишнього Господа. Породжений Васудевою і Девакі, він був принесений у житло Яшоди його батьком, щоб уникнути захоплення Крішни шуряком Васудеви (двоюрідним братом Девакі), царем Камсою (називний відмінок — Камса), якому було передвіщено, що восьма по рахунку дитина Девакі стане причиною його (Камси) смерті. Крішна втілився у м. Матхура, столиці царства Шурасена, названого іменем діда Крішни — Шурасени.

Усередині індуїзму поклоніння Крішні є частиною монотеїстичної традиції вайшнавізму, до якої належить більшість індуїстів.[1]В одних течіях вайшнавізму, Крішну шанують як найповнішу аватару Найвищого Бога Вішну, а в інших, що є частиною крішнаїзму, йому поклоняються як початкової іпостасі Бога, джерела світобудови й усіх аватар.[2]

У літературі індуїзму, Крішну описують як Бога, що зійшов на землю з духовного світу, щоб відновити Дгарму і виявити свої духовні ігри.[3]Крішна з'являється в різних образах: чарівного й грайливого Бога-дитини, хлопчика-пастуха корів, ідеального коханого, божественного героя-воїна і Верховної Особи Бога.[4][5][6] Життя, діяння й учення Крішни описують у таких священних писаннях індуїзму, як пурани Шрімад Бгаґаватам «Бгаґавата-пурана» і «Вішну-Пурана», «Харівамша» і «Магабгарата». В індуїстському мистецтві Крішну часто зображують як хлопчика-пастуха, що грає на флейті в компанії своєї коханої пастушка Радгі та інших ґопі, або як молодого воїна-принца, що дає філософські настанови в «Бгаґавад-гіті»[7] — одному з найшанованіших і цінних духовно-філософських текстів не тільки індуїзму, але й світової релігійно-філософської традиції.

У середній Індії Крішна — великий символ багатьох чеснот. Він найбільший державний діяч, воїн і герой, великий філософ і вчитель. Він великий тлумач «Божественної Пісні», Бгаґавад-Ґіти.

У традиції індуїзму узвичаєно вважати, що Крішна втілився на землі в кінці IV тисячоліття до н. е.[8][9]Ґрунтуючись на деталях, згаданих у священних текстах індуїзму і зроблених згідно з ними астрономічних та астрологічних розрахунках, дати явлення та відходу Крішни були визначені як 20 липня 3228 року до н. е. — 17 лютого 3102 року до н. е. (юліанський календар без нульового року) або 24 червня — 22 січня за сучасним григоріанським календарем і часовою зоною +5:30 GMT. Вважається, що в день відходу Крішни почалася Калі-юґа — епоха релігійного і морального занепаду.

Найраніші свідоцтва існування поклоніння Крішні в одній з його форм (Васудеви, Бала-Крішні або Ґопали) відносяться до V століття — V до н. е. — IV століття до н. е.[10][11][12]До IX століття рух Крішна-бгакті широко поширився в Південній Індії. В Північній Індії до XII століття сформувалися різні традиції крішнаізма і з'явилося регіональне поклоніння таким формам Крішни, як Джаґаннатга в Одіші, Вітгоба в Махараштрі і Шрі Натгіджі в Раджастхані.[13] Крішна-бгакті не є тільки індуїстською традицією, її елементи містяться ще й у буддизмі й вірі Бахаї.[14]

Одне з імен Крішни — Дваракадіша — правитель Двараки (столиця царства Крішни, яка опустилась в Індійський океан). Поблизу цього місця існує сучасне місто Дварка на півострові Кахтіявар, округ Джамнагар у штаті Гуджарат. Храм Дваракадіша є одним із Чар-Дхам (див. Храм Дваракадиши[en]). Тут існувало Яду або Ядава — один із панчаджана — п'яти арійських народів, згаданих у Рігведі (I.54.6, I.108.7, X.62.10), яке походить від царя Яду, династія називалась Ядуванші.

Іконографія

[ред. | ред. код]
Всесвітня форма Крішни

Крішну зазвичай зображують як чорного або темношкірого юнака, особливо це характерно для мурті Крішни в індуських храмах. В образотворчому мистецтві, Крішна часто постає як хлопчик або юнак у Вріндавані з шкірою синього або темно-синього кольору. Він одягнений в дготі жовтого кольору і, граючи на флейті, стоїть в характерній йому розслабленій позі зі схрещеними ногами, на шиї у нього гірлянда з квітів. Практично завжди Крішна зображається в оточенні корів, телят та дівчат-пастушок ґопі.

Крішна часто також зображується в момент, коли він дає настанови Арджуні в «Бгаґавад-Ґіті» на полі битви Курукшетра. У цих випадках, Крішна постає як юнак з типовими божественними рисами, характерними для індійського релігійного мистецтва. Крішну можна побачити з чакрою — одним з атрибутів Вішну — або з безліччю голів і рук, що являє свою вселенську форму Арджуні.

У храмових мурті, Крішна зображується стоячі в розслабленій позі в оточенні своїх супутників — свого брата Баларами (також відомого як Балабгадра), сестри Субхадри або з основними своїми дружинами-царицями Рукміні і Сатьябгамою. До головних дружин також відноситься Джамбаваті, а всього їх було 16108. Часто Крішна зображується разом зі своєю коханою ґопі Радгою як Радга-Крішна — образ, характерний для ряду традицій в індуїзмі. Наприклад маніпурські вайшнави ніколи не поклоняються одному Крішні, а завжди тільки Радга-Крішні.[15]Ця форма поклоніння також є відмінною рисою Ґаудія-вайшнавізма, рудра-сампрадаї[16]і німбарка-сампрадаї.[17][18]

Загальне

[ред. | ред. код]

Крішна повинен бути одягнений у червоне вбрання і мати дорогі прикраси. Він носить киріта-мукута. У кольорових зображеннях колір шкіри Крішни темно-синій .

Має дві руки. Права рука тримає скривлений ціпок, у той час як ліва піднята і зігнута в лікті. Він може нести в цій руці мушлю.

Супутники

[ред. | ред. код]

Рукміні праворуч від Крішни. Вона має декоративну зачіску, прикрашену квітами. Несе квітку лотоса в лівій руці, у той час як права вільно звисає. Вона перша дружина Крішни. Сатьябгама (Satyabhama), інша дружина Крішни, з'являється праворуч від нього. Носить декоративну зачіску. Вона тримає квітку в правій руці, у той час як ліва вільно звисає донизу. Дружини Крішни можуть носити каранда-корону.

Венуґопал

[ред. | ред. код]

Крішна як Венуґопал (Venugopal, Venugopalan) — Крішна, що грає на флейті.

У цій формі головним атрибутом Крішни є флейта. Може мати дві або чотири руки. Дві руки — в них він тримає флейту, граючи на неї. Чотири руки — у двох передніх тримає флейту, у двох інших несе колесо (чакру) і мушлю (санкха). Відомий також як Ґопала.

Баларама

[ред. | ред. код]

Баларама — брат Крішни, причому обидва брати вважаються аватарами — земними втіленнями самого Вішну.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Давньоіндійський епос «Магабгарата» — найраніше джерело про життя Крішни. «Бгаґавад-Ґіта», що являє собою вісімнадцять розділів з шостої книги («Бгішма-парви») «Махабхарата», містить настанови Крішни своєму другові і учневі Арджуні на полі битви Курукшетра. «Магабгарата» в основному описує пізній період життя Крішни. Докладний опис дитинства і юності Крішни міститься в «Шрімад Бгаґаватам» і «Харівамші», що є, на думку науковців, дальшим доповненням до «Магабгарати». Життєпис Крішни чи якісь деталі з нього можна зустріти практично в кожній з канонічних пуран. В «Махабхараті» говориться, що Крішна правив у Двараці протягом 36 років після битви на Курукшетрі. У «Матсйа-пурані» також йдеться, що під час битви на Курукшетрі Крішні було 89 років (3139 р. до н. е. без нуль. року), після чого Пандави правили протягом 36 років.

Мантри

[ред. | ред. код]
  • Gayatri Mantra

Om Dhamodharayae Vidhmahe Rukmani Vallabhaye Dheemahe Tanno Krishna Prachodayaath !

Харе Крішна Харе Крішна

Крішна Крішна Харе Харе

Харе Рама Харе Рама

Рама Рама Харе Харе

Джая Шрі-Крішна-Чайтанья, Прабху-Нітьянанда, Шрі-Адвайта Гададхара, Шрівасаді Гаура-Бхакта-Врінда

  • Радхе Крішна Радхе Крішна Крішна Крішна Радхе Радхе |

Радхе Шьям Радхе Шьям Шьям Шьям Радхе Радхе.

Оригінальна мантра, яка спочатку була в гаудія-крішнаїтскій сампрадаї. Надалі вона була замінена мантрою Харі Крішна і т. д., з трактуванням слова Харе як кличного відмінка від Хара — імені вічної коханої Крішни — Радхи. В вайшнавізмі Харі це називний відмінок одного з імен Вішну. Можливо це було способом або наслідком інтеграції з іншими сампрадаями.

У Вріндавані неозброєним оком видно велику популярність Радхи, т.як в Індії шанування богині в багатьох місцях більш популярне решти культів. Ця мантра зустрічається у Вріндавані частіше інших. Як вітання люди використовують «Радхе Радхе», що підкреслює шанування Богині. Ця мантра починається, і закінчується на Шакті.

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Major Branches of Hinduism. Архів оригіналу за 15 березня 2015. Процитовано 9 березня 2009.
  2. Bryant, 2007, с. 114 «The crucial verse in the Bhagavata the Krishna theologians utilize to justify the preeminence of Krishna over all other manifestations of godhead is 1.3.28».
  3. Marcus, 2003, с. 27
  4. Mahony, 1987, с. 333 «…perhaps Krishna's various appereances as a divine hero, alluring God-child, cosmic prankster, perfect lover, and universal supreme being are the most dramatic».
  5. Hutchison, 1969, с. 176 «Alongside the epic and supplementing it, a rich mythology grew up, celebrating Krishna, both as a warrior hero and a pastoral flutist calling women…»
  6. Archer, 2004, с. 5
  7. Knott, 2000, с. 36, 15
  8. Elst, 1999«B індуїстській традиції згадується злиття п'яти планет (Сатурна, Юпітера, Марса, Венери, Меркурія, Сонця і Місяця), а також південного місячного вузла Кету (північний місячний вузол Раху, за визначенням, завжди стоїть протилежно) близько нерухомої зірки Реваті (Zeta Piscium) 18 лютого 3102 року до н. е. У цей день Крішна імовірно віддав свій останній подих, і традиційно він вважається початком так званої Калі-юґи, ери ворожнечі, найнижчої ери в спадковій черзі епох».
  9. Rosen, 2007, с. 140
  10. Bhattacharya, 1996, с. 1
  11. Gelberg, 1983, с. 117
  12. Das, 1980, с. 80
  13. Bryant, 2007, с. 3
  14. McMullen, 2000, с. 200
  15. Encyclopaedia of Indian Literature — p. 4290 [Архівовано 14 серпня 2014 у Wayback Machine.], Amaresh Datta, Mohan Lal, 1994
  16. The penny cyclopædia [ed. by G. Long]. 1843, p.390 [1] [Архівовано 24 жовтня 2014 у Wayback Machine.]
  17. Ramesh M. Dave, K. K. A. Venkatachari, The Bhakta-bhagawan Relationship: Paramabhakta Parmeshwara Sambandha. Sya. Go Mudgala, Bochasanvasi Shri Aksharpurushottama Sanstha, 1988. p.74
  18. Valpey, 2006, с. 52

Див. також

[ред. | ред. код]

Посилання

[ред. | ред. код]