Кільця Ньютона

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Схема оптичної системи для спостереження кілець Ньютона

Кі́льця Нью́тона — кольорові кільця, які можна спостерігати за допомогою випуклої скляної пластинки внаслідок інтерференції світла, відбитого від різних поверхонь.

Вперше це явище описав у 1664 році Роберт Гук, але своєю назвою кільця завдячують Ісааку Ньютону, який детально проаналізував їхню структуру у 1675.

Аналогічні кольорові розводи можна часто спостерігати на різного типу поверхнях, вкритих прозорою плівкою, наприклад, на масляних плямах в калюжах.

Для монохроматичного світла з довжиною хвилі λ радіус m-го кільця Ньютона задається формулою

,

де R — радіус кривизни поверхні.

Кільця Ньютона використовуються при виготовленні лінз для визначення правильності кривизни, оскільки вони дуже чутливі до щонайменших дефектів.

Джерела

[ред. | ред. код]