Лазерна указка

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Лазерні указки різних типів

Лазерна указка — портативний лазер малої потужності, пристрій для генерування когерентних електромагнітних хвиль видимого діапазону. У більшості випадків складається з лазерного діода, джерела живлення в формі батарейок і коліматора — двоопуклої лінзи для створення вузькоспрямованого променя. Головне призначення лазерної указки — вказування променем на віддалені об'єкти перед аудиторією, але не обмежується ним. Лазерні указки широко використовуються в любительських фізичних дослідженнях, як інструменти перевірки рівності будівельних конструкцій, засоби гри із домашніми тваринами, пристрої для створення спецефектів.

Хоча лазерні указки зазвичай малопотужні, від 5 до 100 мВт, однак, пряме влучання їх променя в око може завдати незворотних пошкоджень сітківки. Тому в багатьох країнах їх продаж обмежується, а самі пристрої обов'язково маркуються попереджувальними знаками[1].

Типи лазерних указок

[ред. | ред. код]
Лазерна указка у формі брелока

Лазерні указки, головним чином, класифікуються за кольором випромінювання:

  • Червоні — довжина хвилі 622—780 нм. Часто складаються з лише лазерного діода, джерела живлення і плати керування, що робить їх простими у виробництві в формі брелоків. ККД лазерних діодів може коливатися від близько 20 % до понад 60 %.
  • Жовті — довжина хвилі 577—597 нм. Малопоширені, оскільки потребують активного охолодження і багатоступеневої системи збільшення, а потім ополовинювання частоти випромінювання. Типово, за схемою 808 нм → 1064 нм → 1342 нм → 593,5 нм. Мають низький ККД (близько 1 %).
  • Зелені — довжина хвилі 492—577 нм. Можуть застосовуватися як зелені лазерні діоди, так і старіші технології твердотільних лазерів з діодною накачкою. В останній, спочатку потужним, понад 100 мВт, інфрачервоним лазерним діодом з частотою випромінювання 808 нм накачується кристал ортованадату ітрію з неодимовим легуванням (Nd: YVO4), де формується хвиля з частотою 1064 нм. Потім, проходячи через кристал титанілу-фосфату калію (KTiOPO4), частота випромінювання ополовинюється (з 1064 нм → 532 нм) і виходить видиме зелене світло. На потужніших моделях може встановлюватися інфрачервоний фільтр для затримування залишкового інфрачервоного випромінювання, шкідливого для зору. ККД таких лазерів близько 30 %. Світло зелених лазерів здається яскравішим за світло інших, оскільки людське око чутливіше до зеленого кольору. Завдяки цьому такі лазерні указки досить поширені.
  • Сині — довжина хвилі 455—492 нм. Здебільшого використовують зменшення частоти випромінювання, створюваного в кристалі алюмо-ітрієвого граната, легованого йонами неодиму (Nd: Y3Al5O12) з 945 нм до 473 нм. ККД становить близько 3 %.
  • Фіолетові — довжина хвилі 390—455 нм. Використовують лазерні діоди. Можуть спричиняти флоуресценцію деяких речовин[2][3].

Зазвичай лазерні указки належать до класів I—IIIa за класифікацією небезпеки лазерів. Тобто, не можуть спричиняти загоряння, різати матеріали чи завдати шкоди зору відбитим світлом[4].

Лазерне хуліганство

[ред. | ред. код]

Зі зростанням доступності лазерних указок виникло явище лазерного хуліганства — використання портативних лазерів для відволікання чи зумисного тимчасового засліплення людей, зокрема пілотів літаків. Так, у США щорічно реєструється близько 3000 випадків лазерного хуліганства[5].

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. Can a pocket laser damage the eye?. Scientific American (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  2. Laser Pointers Information | Engineering360. www.globalspec.com. Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  3. Eduard, Konovalenko. Типы светодиодов, длина волны лазерной указки. www.magnetik.com.ua (рос.). Архів оригіналу за 31 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  4. Lasers for Dummies. www.wickedlasers.com (англ.). Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.
  5. Может ли указка ослепить пилота: маленькие лазеры. Popmech.ru (ru-RU) . Архів оригіналу за 30 січня 2018. Процитовано 30 січня 2018.

Посилання

[ред. | ред. код]