Ланделіно Лавілья

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ланделіно Лавілья
ісп. Landelino Lavilla Alsina
Нині на посаді
Народився 6 серпня 1934(1934-08-06)[1][2][3]
Льєйда, Саґрія[1]
Помер 13 квітня 2020(2020-04-13)[4][5][2] (85 років)
Мадрид, Іспанія[6]
Відомий як політик, правник
Країна Іспанія
Alma mater Сарагоський університет, Мадридський університет Комплутенсе і Автономний університет Мадрида
Політична партія Союз демократичного центру
Нагороди
Великий хрест ордена Громадянських заслуг Grand Cross of the Order of Charles III Кавалер Великого хреста ордена Ізабелли Католички Grand Cross of the Order of St. Raymond of Peñafort
 Медіафайли у Вікісховищі

Ланделіно Лавілья Альсіна (ісп. Landelino Lavilla Alsina, 6 серпня 1934 р — 13 квітня 2020) — іспанський юрист і політик, який обіймав посаду міністра юстиції з 1976 по 1979 рік. Він також був членом парламенту та сенатором. Найважливішою його роллю була посада президента Конгресу депутатів під час державного перевороту 23- го року в 1981 році. Юрист Едуардо Гарсіа де Ентерріа назвав його «головним архітектором переходу до демократії».

Молодість і освіта[ред. | ред. код]

Лавілья народилася в Леріді 6 серпня 1934 року[7]. Він отримав ступінь юриста в Університеті Сарагоси та Мадридському університеті Комплутенсе[7].

Кар'єра та діяльність[ред. | ред. код]

За фахом Лавілла був юристом[8]. Він приєднався до колегії юристів Рахункової палати в 1958 році та Державної ради в 1959 році. Він став старшим членом Християнсько-демократичної партії[9]. Група публікувала статті в католицькій щоденній газеті Ya, починаючи з 1972 року[10]. Він був заступником міністра промисловості в останньому кабінеті Франко з 1974 по 1976 рік[7][10][11].

Особисте життя і смерть[ред. | ред. код]

Лавілья була одружена з Хуаною Рубірою Гарсіа Вальдекасас, у них було четверо дітей[7]. Він помер 13 квітня 2020 року у віці 85 років від невідомої хвороби[12][13].

Нагороди[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б http://www.congreso.es/portal/page/portal/Congreso/Congreso/Iniciativas?_piref73_2148295_73_1335437_1335437.next_page=/wc/servidorCGI&CMD=VERLST&BASE=DIPH&FMT=DIPHXD1S.fmt&DOCS=1-1&DOCORDER=FIFO&OPDEF=Y&NUM1=&DES1=&QUERY=%2859890%29.NDIP.
  2. ↑ а б Gran Enciclopèdia Catalana — Grup Enciclopèdia, 1968.
  3. ↑ Munzinger Personen
  4. ↑ https://elpais.com/espana/2020-04-13/muere-landelino-lavilla-ex-ministro-de-ucd-y-figura-clave-de-la-transicion.html?outputType=amp
  5. ↑ Fallece el expresidente del Congreso y ministro de Justicia Landelino Lavilla — 2020.
  6. ↑ Muere a los 85 años Landelino Lavilla, figura clave de la Transición y exministro de Justicia — 2020.
  7. ↑ а б в г Landelino Lavilla Alsina. Who's Who in Spain. Архів оригіналу за 4 March 2016. Процитовано 9 вересня 2013.
  8. ↑ Charles T. Powell (1990). The 'Tacito' group and the transition to democracy, 1973-1977. У F. Lannon (ред.). Elites and power in Twentieth-Century Spain. Essays in Honor of Sir Raymond Carr. Oxford: Clarendon Press.
  9. ↑ Eamonn J. Rodgers, ред. (1999). Encyclopedia of Contemporary Spanish Culture. London; New York: Routledge. с. 297. ISBN 978-0-415-13187-2.
  10. ↑ а б Paul Preston (1990). The Triumph of Democracy in Spain. London: Routledge. ISBN 9780415043144.
  11. ↑ S. D. Eaton (1981). The Forces of Freedom in Spain: 1974 - 1979; A Personal Account. Stanford, CA: Hoover Press. с. 156. ISBN 978-0-8179-7453-4.
  12. ↑ Muere Landelino Lavilla, ministro de Justicia con Suárez y presidente del Congreso el 23-F. ABC (ісп.). 13 квітня 2020. Процитовано 13 квітня 2020.
  13. ↑ Muere Landelino Lavilla, presidente del Congreso el 23-F y ministro de Justicia de Adolfo Suárez. El Español (es-ES) . 13 квітня 2020. Процитовано 14 квітня 2020.
  14. ↑ Real Decreto 2727/1974, de 30 de septiembre, por el que se concede la Gran Cruz de la Orden del Mérito Civil a don Landelino Lavilla Alsina. Boletín Oficial del Estado, 30 September 1974. (in Spanish)
  15. ↑ Real Decreto 563/1979, de 23 de marzo, por el que se concede la Gran Cruz de la Real y Muy Distinguida Orden de Carlos III a don Landelino Lavilla Alsina. Boletín Oficial del Estado, 23 March 1979. (in Spanish)
  16. ↑ Real Decreto 503/1985, de 10 de abril, por el que se concede la Gran Cruz de la Orden de San Raimundo de Peñafort a don Landelino Lavilla Alsina. Boletín Oficial del Estado, 10 April 1985. (in Spanish)
  17. ↑ Real Decreto 834/2010, de 25 de junio, por el que se concede la Gran Cruz de la Orden de Isabel la Católica a don Landelino Lavilla Alsina. Boletín Oficial del Estado, 25 June 2010. (in Spanish)
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ланделіно_Лавілья&oldid=39622199