Лашук Євген Віталійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ф
Євген Лашук
Особисті дані
Повне ім'я Євген Віталійович Лашук
Народження 26 лютого 1978(1978-02-26) (46 років)
  Київ, УРСР
Зріст 183 см
Вага 103 кг
Громадянство Україна Україна
Позиція нападник
Професіональні клуби*
Роки Клуб І (г)
1995—1996 Україна «Оболонь» 11 (0)
1997—1998 Україна «Буковина» 72 (14)
1999 Україна «Поліграфтехніка» 3 (0)
1999—2000 Україна «Нива» (Т) 7 (0)
2001 Україна «Сокіл» (З) 14 (5)
2001—2002 Україна «Нафтовик» (Ох) 12 (0)
2002  Україна «Електрон» (Р) 8 (0)
2003 Україна «Електрометалург-НЗФ» 12 (2)
2003—2004 Україна «Олком» 24 (4)
2004 Україна «Кримтеплиця» 2 (0)
2005 Україна МФК «Миколаїв» 15 (1)
2005  Україна «Прикарпаття» (ІФ) 1 (0)
2006—2007 Грузія «Сіоні» 1 (0)
2007 Білорусь «Мінськ» 0 (0)

* Ігри та голи за професіональні клуби
враховуються лише в національному чемпіонаті.

Євген Віталійович Лашук (нар. 26 лютого 1978, Київ, УРСР) — український футболіст, півзахисник.

Кар'єра гравця[ред. | ред. код]

У 1995 році розпочав футбольну кар'єру в складі київської «Оболоні». На початку 1997 року перейшов до чернівецької «Буковини», в якій виступав протягом двох років. На початку 1999 року перейшов до першолігової ПФК «Олександрії». Дебютував у футболці ПФК 5 квітня 1999 року в переможному (2:0) домашньому поєдинку 21-о туру першої ліги проти житомирського «Полісся». Євген вийшов на поле на 65-й хвилині, замінивши Володимира Мельниченка[1]. Загалом у квітні 1999 року зіграв 3 матчі в першій лізі

Влітку 1999 року перейшов у тернопільську «Ниву», в складі якої дебютував у Вищій лізі 1 серпня 1999 року в поєдинку проти сімферопольської «Таврії». Євген вийшов на поле на 63-й хвилині замість Автанділа Сіхарулідзе. Потім захищав кольори українських клубів «Сокіл» (Золочів), «Нафтовик» (Охтирка), «Електрометалург-НЗФ» (Нікополь), «Олком» (Мелітополь), «Кримтеплиця» (Молодіжне) та МФК «Миколаїв». У серпні 2005 року був орендований івано-франківським «Спартаком», але незабаром повернувся до миколаївського клубу[2].

На початку 2006 року виїхав за кордон, спочатку побував в Естонії, потім перебрався до Грузії, де став гравцем першолігового клубу «Сіоні», з яким виграв чемпіонство[3][4]. Влітку 2007 року підсилив склад білоруського клубу ФК «Мінськ»[5][6], зіграв у матчі дублерів проти жодінского «Торпедо». Незабаром завершив кар'єру гравця.

Тренерська діяльність[ред. | ред. код]

З 2010-их років працює дитячим тренером у клубі «Оболонь-Бровар».

Досягнення[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. «Поліграфтехніка» (Олександрія) - «Полісся» (Житомир). Архів оригіналу за 27 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  2. Архів | МФК "Миколаїв" рік потому переміг суперника з великим рахунком. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 7 квітня 2022.
  3. Українські герої Сакартвело - football.ua. Архів оригіналу за 3 грудня 2013. Процитовано 27 січня 2018.
  4. Пилявський озолотився (рос.). Андрій Кудирко, «Команда». 22 травня 2011. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 27 січня 2018.
  5. Архів | МФК "Миколаїв" рік потому переміг суперника з великим рахунком. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
  6. Тур 16. Анонс. Володенков проти «Динамо» (рос.). Прессбол-онлайн. 10 серпня 2007. Архів оригіналу за 22 травня 2014. Процитовано 27 січня 2018.

Посилання[ред. | ред. код]