Лісняк Владислав Юрійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Владислав Лісняк
Лісняк Владислав Юрійович
 Сержант
Загальна інформація
Народження 31 серпня 1995(1995-08-31)
с. Орлівщина, Дніпропетровська область
Смерть 13 березня 2022(2022-03-13) (26 років)
Маріуполь
Національність українець
Псевдо «Ітачі»
Військова служба
Приналежність Україна Україна
Вид ЗС МВС України
Рід військ Національна гвардія
Формування Полк «Азов»
Війни / битви Російсько-українська війна
Нагороди та відзнаки
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
Орден «За мужність» ІІІ ступеня
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Лісняк.

Владислав Юрійович Лісняк — сержант окремого загону спеціального призначення НГУ «Азов» Національної гвардії України, що загинув у ході російського вторгнення в Україну у 2022 році.

Головний сержант 3-го взводу 2-ї роти оперативного призначення 2-го батальйону оперативного призначення ОЗСП «Азов»

Життєпис[ред. | ред. код]

Народився в селі Орлівщина Дніпропетровської області.

З 2014 року у віці 18 років, не маючи жодного сумніву пішов захищати Батьківщину, де службу в Національній Гвардії України військова частина А3036 у складі, якої приймав безпосередньо участь в антитерористичній операції в зонах бойових дій на території Донецької та Луганської областях: м. Славянськ, м. Попасне. Був нагороджений відзнакою Президента України за участь в антитерористичній операції та нагрудним знаком «Ветеран війни» [1]

У 2020-му вступив до Запорізького національного університету, але не встиг завершити навчання.

В 2020 році підписав контракт з окремим загоном спеціального призначення АЗОВ Військової частини А3057 Східного оперативного-територіального обʼєднання Національної гвардії України [1].

Починаючи з 24 лютого 2022 року він перебував в м. Маріуполь, де при розподілі на позиціях був призначений командиром підрозділу, для відбиття ворожих атак проти військ Російської Федерації.

Загибель[ред. | ред. код]

13 березня 2022 під час виконання бойового завдання отримав поранення. Він прикривав відхід свого підрозділу, потрапив під мінометний обстріл та отримав смертельні поранення [2].

Нагороди[ред. | ред. код]

  • орден «За мужність» III ступеня (2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі, зразкове виконання службового обов'язку.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Захиснику Маріуполя просять присвоїти посмертно звання "Герой України".
  2. ↑ У Львові родині загиблого у Маріуполі нацгвардійця вручили орден «За мужність» III ступеня. https://ngu.gov.ua (укр) . Процитовано 1 лютого 2023.

Джерела[ред. | ред. код]

Емблема Збройних сил України Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України.
Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Лісняк_Владислав_Юрійович&oldid=41821553