Масштаби турбулентності
Масштаби турбулентності — є другою статистичною характеристикою турбулентності.
Інтегральний масштаб часу для лагранжевого потоку[1] можна визначити як:
де u ' — це коливання (пульсація) швидкості, a часове запізнення між вимірами.[2]
У іншій інтепретації[3] інтегральний масштаб часу визначається на основі автокореляційної функції турбулентних пульсацій швидкості.
- Найбільші масштаби в енергетичному спектрі. Ці вихори отримують енергію від середнього потоку, а також один від одного. Отже, це енергетичні вихори, які містять більшу частину енергії. Вони мають великі коливання швидкості потоку і мають низьку частоту. Інтегральні масштаби довжини високо анізотропні і визначаються в термінах нормованих двоточкових кореляцій швидкості потоку. Максимальна довжина цих шкал обмежується характеристичною довжиною апарату. Наприклад, найбільший інтегральний масштаб довжини трубного потоку дорівнює діаметру труби (максимальний масштаб турбулентності). У випадку атмосферної турбулентності ця довжина може досягати порядку декількох сотень кілометрів. Інтегральні масштаби довжини можуть бути визначені як:
- де r — відстань між двома точками вимірювання, а u ' — коливання швидкості в тому ж напрямку.[2]
Масштаб турбулентності (l) — фізична величина, що характеризує розмір «великих» вихорів, які отримують свою енергію від турбулентного потоку. При розвинених внутрішніх течіях в трубах величина l обмежена зверху геометричними розмірами каналу (наприклад, розміри вихору не можуть перевищувати розмірів труби). Наближено можна використовувати наступне співвідношення для визначення величини l залежно від характерного розміру тракту (L): l = C⋅L
де C — поправочний коефіцієнт, що дорівнює 0.07 при розвиненому турбулентному плині в трубі з круглим перетином діаметра L. У разі, якщо канал має форму перетину, відмінну від кола, як значення L слід використовувати гідравлічний діаметр. Якщо турбулентність потоку в каналі «успадковує» свою характерну довжину від деякої перешкоди (наприклад, перфорованої перегородки), то в цьому випадку при обчисленні l краще використовувати деякий характерний розмір перешкоди, ніж каналу.
Колмогорівський масштаб — найменші масштаби в спектрі, які утворюють в'язкий діапазон підшарів. У цьому діапазоні дисипація енергії мікротурбулентних потоків залежить від в'язкості середовища. Малі масштаби турбулентності мають високу частоту, що обумовлює локальну турбулентність, ізотропність та однорідність.
Тейлорівський масштаб — проміжні масштаби між найбільшими і найменшими масштабами, які відповідають інерційному підрівню. Масштаби (мікромасштаби) Тейлора не є дисипативною шкалою, у вихорах цього рівня енергія передається від найбільшого до найменшого вихора без розсіювання. Деякі автори не розглядають масштаби Тейлора як характеристичну шкалу довжини вихорів і вважають, що їх каскад енергії містить лише найбільші та найменші масштаби.
- ↑ "Лагранжевими" називають координати, прив'язані до частинок потоку, а "ейлеровськими" - звичні декартові координати. Архів оригіналу за 28 січня 2018. Процитовано 27 січня 2018.
- ↑ а б Tennekes, Hendrik (1972). A First Course in Turbulence. The MIT Press.
- ↑ Архівована копія (PDF). Архів оригіналу (PDF) за 13 грудня 2016. Процитовано 27 січня 2018.
{{cite web}}
: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)
- Масштабы турбулентности [Архівовано 19 лютого 2018 у Wayback Machine.]