Михайлишин Роман Миронович
| Роман Михайлишин Роман Миронович Михайлишин | ||
|---|---|---|
 Старший солдат | ||
| Загальна інформація | ||
| Народження |
18 серпня 1988 смт Гусятин, нині Гусятинська громада, Чортківський район, Тернопільська область, Україна | |
| Смерть |
24 травня 2022 (33 роки) поблизу м. Попасної, Луганська область, Україна (в ході бойових дій) | |
| Поховання | смт Гусятин | |
| Національність | українець | |
| Військова служба | ||
| Приналежність |
 Україна | |
| Вид ЗС |
 Збройні сили | |
| Формування | ||
| Війни / битви | Російсько-українська війна | |
| Нагороди та відзнаки | ||
| ||
 Михайлишин Роман Миронович у Вікісховищі | ||
Роман Миронович Михайлишин (18 серпня 1988, смт Гусятин, Чортківський район, Тернопільська область — 2022, поблизу м. Попасної, Луганська область) — український військовослужбовець, старший солдат підрозділу Збройних Сил України, учасник російсько-української війни, який загинув під час російського вторгнення в Україну.
Життєпис[ред. | ред. код]
Народився 18 серпня 1988 року у селищі міського типу Гусятині, нині Гусятинської громади Чортківського району Тернопільської области України.
У 2007 році закінчив Кутковецький професійний аграрний ліцей за фахом електромонтера з ремонту та обслуговування електроустаткування.
У 2014 році відбув добровольцем на російсько-українську війну. Проходив службу в 5-у окремому батальйоні ДУК «Правий сектор», 8 окремому полку спецпризначення, 128-й окремій гірсько-штурмовій бригаді, 24-й окремій механізованій бригаді, останнє місце служби — 80-та окрема десантно-штурмова бригада, де він був навідником десантно-штурмового відділення десантно-штурмового взводу десантно-штурмової роти.[1]
7 липня 2018 року, за ініціативи Романа, під вікнами будинку в Гусятині, в якому виріс боєць, відбувся урочистий ритуал підняття Державного Прапора України[2].
Загинув у травні 2022 року, виконуючи бойове завдання зі стримування російської агресії неподалік м. Попасної на Луганщині.[3][4]
29 травня 2022 року був похований в смт Гусятині.[5]
Залишилася мама, дружина та син[6].
Нагороди[ред. | ред. код]
- орден «За мужність» III ступеня (1 липня 2022, посмертно) — за особисту мужність і самовіддані дії, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі[7].
Вшанування пам'яті[ред. | ред. код]
 | Цей розділ потребує доповнення. |
Примітки[ред. | ред. код]
- ↑ Гартовані ч.192 Михайло Гуменюк про "Ромаху" (укр.), процитовано 27 листопада 2022
- ↑ Своя громада: Прапор біля будинку. Своя громада. субота, 15 жовтня 2022 р. Процитовано 15 жовтня 2022.
- ↑ На війні з рашистами загинув Роман Михайлишин з Гусятина Чортківського району. Чортків.City (укр.). Процитовано 27 листопада 2022.
- ↑ Йому мало виповнитись 34, але життя обірвав окупант… Гусятин прощається з Романом Михайлишиним - 20 хвилин. te.20minut.ua (укр.). Процитовано 27 листопада 2022.
- ↑ Гартовані ч.190 Іван Космина (укр.), процитовано 27 листопада 2022
- ↑ Роман Михайлишин. Гартовані ч. 246 (укр.), процитовано 30 січня 2024
- ↑ Указ Президента України від 1 липня 2022 року № 462/2022 «Про відзначення державними нагородами України»
Джерела[ред. | ред. код]
- Ірина Белякова, «Ми виженемо русню назавди, і Україна обов'язково переможе!» Тернопільщина прощається з Романом Михалишиним [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] // 20 хвилин. — 2022. — 29 травня.
- Ірина Терлюк, На Тернопільщині попрощалися з трьома військовослужбовцями [Архівовано 29 травня 2022 у Wayback Machine.] // Суспільне Новини. — 2022. — 29 травня.
|
Це незавершена стаття про військового чи військову Збройних сил України. Ви можете допомогти проєкту, виправивши або дописавши її. |