Мірза Делібашич

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Мірза Делібашич
Загальна інформація
Громадянство  Югославія
Народження 9 січня 1954(1954-01-09)[1]
Тузла
Смерть 8 грудня 2001(2001-12-08)[1] (47 років)
Сараєво, Боснія і Герцеговина
Поховання Bare Cemeteryd
Зріст 197 см
Вага 86 кг
Alma mater Gimnazija Meša Selimovićd
Спорт
Вид спорту баскетбол
Команда Босна (баскетбольний клуб)d, KK Sloboda Tuzlad і Реал Мадрид
Участь і здобутки

Мірза Делібашич (сербохорв. Mirza Delibašić / Мирза Делибашић; 9 січня 1954(1954січня09), Тузла — 8 грудня 2001, Сараєво) — югославський баскетболіст, один з найкращих гравців в історії Югославії. Грав на позиціях розігруючого захисника, атакувального захисника і легкого форварда за баскетбольні клуби «Слобода», «Босна» та «Реал Мадрид». У складі збірної Югославії ставав переможцем чемпіонатів Європи 1975 та 1977 років, чемпіонату світу 1978 року та Олімпійських ігор 1980 року. У 2000 році визнаний найкращим спортсменом Боснії та Герцеговини XX століття.

Кар'єра[ред. | ред. код]

У дитинстві серйозно займався тенісом і навіть ставав чемпіоном Боснії і Герцеговини серед юніорів, але у 15 років вирішив змінити вид спорту. На його рішення вплинуло два фактори: у Тузлі не було критих тенісних кортів, а тому грати та тренуватися можна було лише влітку, до того ж на турнір до Чехословаччини замість Мірзи вирушив інший спортсмен, менш талановитий син місцевого політика, що дуже засмутило Делібашича[2].

«Слобода»[ред. | ред. код]

Вперше прийшовши на тренування «Слободи» восени 1968 року, Делібашич відіграв у команді 4 роки[2]. Ведений ним скромний клуб у 1971 році виграв Кубок Боснії і Герцеговини[3].

«Босна»[ред. | ред. код]

Влітку 1972 року Мірза Делібашич, який на той момент вважався найталановитішим баскетболістом югославської молодіжної збірної, став гравцем сараївської «Босни», яка щойно домоглася підвищення в класі і вийшла в першу лігу[4]. За Делібашича боролися кілька іменитих клубів, він навіть провів цілий місяць у белградському «Партизані», але у підсумку віддав перевагу Сараєву[5]. У складі «Босни» Мірза Делібашич дебютував у матчі проти сплітської «Югопластики»[6]. Поступово команда увійшла до лідерів югославського баскетболу, посівши 3-тє місце у сезоні 1975/76. Делібашич, найчастіше грав на позиціях розігруючого і легкого форварда[7], був головною зіркою «Босни», його навіть запрошував клуб НБА «Атланта Гокс», але Мірза не наважився на переїзд до США[5].

У сезоні 1977/78 «Босна» вперше стала чемпіоном Югославії, а наступної весни прийшов і європейський успіх. У розіграші Кубка європейських чемпіонів клуб виступав впевнено і у фіналі, що проходив 5 квітня 1979 року у Греноблі, обіграв італійський «Емерсон» з рахунком 96:93, Делібашич набрав за матч 30 очок[8]. «Босна» першою з югославських команд виграла цей почесний трофей. Сезон 1979/80 ознаменувався другим югославським чемпіонством «Босни», а у розіграшах КЕЧ-1979/80 та 1980/81 команда посіла відповідно 3-тє та 4-те місця у фінальних групах.

Усього за «Босну» Делібашич зіграв 700 матчів і набрав близько 14 000 очок[6].

«Реал»[ред. | ред. код]

Влітку 1981 року Мірза Делібашич став гравцем мадридського «Реала». Він не тільки став першим іноземцем-неамериканцем, а й найоплачуванішим баскетболістом в історії «королівського клубу»[9]. У «Реалі» Делібашич швидко став улюбленцем уболівальників і допоміг клубу виграти Міжконтинентальний кубок 1981 року та чемпіонат Іспанії за рік[2].

Під час передсезонної підготовки у серпні 1983 року у Делібашича стався інсульт. У баскетбол він повернутися вже не зміг, до того ж продовжував багато курити та зловживати алкоголем, попри заборони лікарів[2].

Відігравши в «Реалі» лише два сезони, Мірза Делібашич став легендою «вершкових». В опитуванні до 75-річчя клубу Делібашич посів 8-ме місце у списку найкращих гравців в історії «Реала»[10].

Збірна Югославії[ред. | ред. код]

Мірза Делібашич двічі ставав чемпіоном Європи у складі юніорської збірної Югославії.

За першу збірну Югославії зіграв 176 матчів і набрав 1759 очок[6]. Як частина «золотого покоління» югославського баскетболу, був одним із найяскравіших гравців збірної другої половини 1970-х років[5]. У її складі двічі вигравав чемпіонат Європи, чемпіонат світу 1978 року та олімпійський турнір на іграх у Москві[9].

Смерть і пам'ять[ред. | ред. код]

Делібашич майже всю боснійську війну перебував у Сараєві[9]. У середині 1990-х років працював директором у словенському «Маріборі»[5]. 2000 року Делібашича визнали найкращим спортсменом Боснії і Герцеговини XX століття[9].

Ппомер у Сараєві 8 грудня 2001 року від серйозної хвороби, спричиненої алкоголізмом. Останнім часом він обіймав посаду директора «Босни»[11]. Після його смерті низка матчів Євроліги 2001/02 починалася з хвилини мовчання на згадку про Делібашича[12]. 2007 року Делібашич був включений до Зали слави ФІБА[13], 2008 року — до списку 50 осіб, які зробили найбільший внесок у розвиток Євроліги[14].

Ім'я Мірзи Делібашича названо палац спорту, в якому «Босна» проводить домашні матчі[4].

Досягнення[ред. | ред. код]

Клубні[ред. | ред. код]

У збірній[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б Proleksis enciklopedija, Opća i nacionalna enciklopedija — 2009.
  2. ↑ а б в г Juan José López Soto. (5 квітня 2006). Mirza Delibasic (ісп.). Real Madrid C.F. — Web Oficial. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.
  3. ↑ Devet godina od smrti Mirze Delibašića (1954—2001) (сербо-хорв.). OKK Sloboda. 8 грудня 2010. Архів оригіналу за 24 червня 2011. Процитовано 30 жовтня 2011.
  4. ↑ а б Na evropskom tronu // Monografija: 60 godina USD Bosna / urednik Slaven Kovačević. — Sarajevo : USD Bosna, 2007. — ISBN 978-9958-610-01-1.
  5. ↑ а б в г Шарый А. (9 серпня 1996). Мирза Делибашич: «Как бы я играл, если бы не курил…». Спорт-Экспресс. Архів оригіналу за 12 квітня 2017. Процитовано 30 жовтня 2011.
  6. ↑ а б в Rođen Mirza Delibašić — Kinđe (сербо-хорв.). Na današnji dan. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.
  7. ↑ Баскетбол: Справочник / авт.-сост. З. А. Генкин, Е. Р. Яхонтов. — М. : Физкультура и спорт, 1983. — С. 211.
  8. ↑ Champions Cup 1978—79 (англ.). Linguasport: Sport History and Statistics. Архів оригіналу за 6 березня 2018. Процитовано 30 жовтня 2011.
  9. ↑ а б в г As svih asova: Mirza Delibašić // Monografija: 60 godina USD Bosna / urednik Slaven Kovačević. — Sarajevo : USD Bosna, 2007. — ISBN 978-9958-610-01-1.
  10. ↑ Los 15 mejores (ісп.). Asociación de Jugadores del Real Madrid de Baloncesto. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.
  11. ↑ Хроника. Сараево. Скончался легендарный баскетболист сборной Югославии Мирза Делибашич (рос.). Спорт-Экспресс. 14 грудня 2001. Архів оригіналу за 17 квітня 2013. Процитовано 30 жовтня 2011.
  12. ↑ Евдокимов Д. (14 грудня 2001). Столичные армейцы спасают концовку (рос.). Советский спорт. Архів оригіналу за 2 вересня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.
  13. ↑ Баскетбол. Мадрид. Завершился конгресс ФИБА (рос.). Спорт-Экспресс. 7 березня 2007. Архів оригіналу за 4 березня 2016. Процитовано 30 жовтня 2011.
  14. ↑ Ceremony honors the 50 contributors (англ.). Euroleague Basketball. 2 травня 2008. Архів оригіналу за 18 серпня 2012. Процитовано 30 жовтня 2011.

Посилання[ред. | ред. код]

Перегляд цього шаблону
  Генеалогія та некрополістика
Спорт
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Мірза_Делібашич&oldid=42450517