Набатна вежа
Набатна вежа | |
Дата створення / заснування | 1495 |
---|---|
Країна | Росія |
Адміністративна одиниця | Тверський |
Входить до складу списку пам'яток культури | list of cultural heritage sites in Moscow — Kremlind |
Статус спадщини | об'єкт культурної спадщини РФ федерального значенняd[1] |
Висота | 38 м |
Вказівки, як дістатися | Кремль / Васильевский спуск |
Набатна вежа у Вікісховищі |
Координати: 55°45′06″ пн. ш. 37°37′18″ сх. д. / 55.751843000027776043° пн. ш. 37.62190800002777280° сх. д.
Набатна вежа (рос. Набатная башня) — розташована на схилі Кремлівського пагорба навпроти храму Василя Блаженного. Побудована останньою з веж в 1495 році, архітектор невідомий[2]. Отримала свою назву в 1658 році після установки Спаського набатного дзвона[3]. Дзвін зняли з вежі на початку XIX століття, на початок ХХІ сторіччя він знаходиться в Арсеналі[ru][4][5].
Набатна вежа за пропорціями схожа на Спаську[6], вона добре зберегла свій історичний вигляд[7][3]. Її висота становить 38 м, довжина зовнішнього периметра біля підмурів'я — 44 м, товщина мурів — 2,5 м[8]. Вежа мала підйоми від підстави на стіну: при виникненні небезпеки можна було швидко добігти до дзвона і вдарити на сполох[9][10].
Внутрішні приміщення вежі складаються з двох ярусів. Нижній має у своєму складі декілька секцій, пов'язаних зі сходами у стінах, а також плоскі перекриття і численні приміщення. Вони також мають вихід на сходи, по яких можна піднятися на стіну. Верхній ярус і конус були оброблені цегляними півколонами, білокам'яними капітелями і пасками, що нагадують навершя Арсенальної вежі[3]. В 1676—1686 роках, коли місту вже не загрожували вороги, в процесі реконструкції стін і веж Кремля надбудували арковий четверик і шатро з оглядовою вежею[11][12]. Основний четверик у вежі завершується навісними бійницями з парапетом. У XVII столітті були встановлені машикулі (які спочатку зробили на наріжних, а потім на всіх інших вежах Кремля)[10], але наприкінці того ж століття при перебудові веж їх за непотрібністю заклали зсередини[10]. Потім бійниці були замінені типовими для всіх веж цегляним парапетом з ширинками. Зараз їх можна побачити зовні в завершенні нижнього четверика вежі[7].
Як і інші вежі Кремля, Набатна спочатку завершувалася дерев'яним скатним дахом[en][13][14].
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Набатна вежа |
- ↑ Постановление Совета Министров РСФСР № 1327 от 30.08.1960
- ↑ Рябчиков, 1980.
- ↑ а б в Евдокимов, 2003.
- ↑ Романюк, 2013.
- ↑ Родимцева, 1990.
- ↑ Колодный, 1983.
- ↑ а б Гончарова, 1980.
- ↑ Набатная башня Московского Кремля. Way2day.com. 14 грудня 2017. Архів оригіналу за 1 жовтня 2020. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Либсон, 1983.
- ↑ а б в Воротникова, 2013.
- ↑ Путешествие, 1979.
- ↑ Набатная башня. Узнай Москву. Архів оригіналу за 8 серпня 2020. Процитовано 9 січня 2018.
- ↑ Колли, 1968, с. 54.
- ↑ С.М. Земцов. Зодчие Москвы. Архитекторы Москвы второй половины XV и первой половины XVI века. — М. : Московский рабочий, 1981. — 302 с.
- Гончарова А. А. Стены и башни Кремля.. — М: Московский рабочий, 1980. — 96 с. — 50 000 экз.
- Либсон В. Я., Домшлак М. И., Аренкова Ю. И. Памятники архитектуры Москвы. Кремль. Китай-город. Центральные площади. — М: Искусство, 1983. — 504 с. — 25 000 экз.
- Евдокимов Д. В. Кремль и Красная площадь. — М: ИТРК, 2003. — 272 с. — 3000 экз. — ISBN 5-88010-160-6.
- Романюк С. Сердце Москвы. От Кремля до Белого города. — М: Центрполиграф, 2013. — 912 с. — 60 000 экз. — ISBN 978-5-227-04778-6.
- Воротникова И. А., Неделин В. М. Кремли, крепости и укрепленные монастыри русского государства XV—XVII веков. Крепости Центральной России . М-во культуры Рос. Федерации, Федер. гос. бюджет. учреждение культуры «Гос. историко-культурный музей-заповедник „Моск. Кремль“». — М: БуксМАрт, 2013. — 887 с.
- гл.ред. Н. Я Колли. Всеобщая история архитектуры в 12т. Т.VI Архитектура России, Украины и Белоруссии XIV — перв. пол. XIX вв. — М: Издательство литературы по строительству, 1968. — Т. 6. — 569 с. — 12 000 экз.
- Викторов А. Е. Опись ветхостей в башнях и стенах Московского Кремля, Китая города и Белого города. — М: 1877, 1667. — 16 с.
- Московский Кремль. Путеводитель. — М: Московский рабочий, 1990. — 288 с. — 100 000 экз. — ISBN 5-239-00780-2.
- Колодный Лев. Главный Кремль России. — М: Современная Россия, 1983. — 208 с. — 50 000 экз.
- Набат, в старину // Энциклопедический словарь Брокгауза и Ефрона : в 86 т. (82 т. и 4 доп. т.). — СПб., 1890—1907. (рос. дореф.)
- Указ царя Алексея Михайловича о пожарных набатах в Москве 1668 года. — М: ЧОИДР, 1899. — Т. 1.
- Есипов Г. В. Исторический вестник. Набатный колокол. — М, 1981. — Т. 2. — 418—420 с. — ISBN 2411—1511.
- Хайт В. Л. Возрождение Московского Кремля (рус.) // Промышленное и гражданское строительство: журнал. — 2000. — № 1. — С. 11—14.
- Рябчиков Е. И. Красная площадь. — М: Московский рабочий, 1980. — 240 с. — 75 000 экз.
- Б. И. Бродский. Сердце Родины — Кремль. — М: Изобразительное искусство, 1996. — 152 с. — ISBN 5-85200-036-1.
- Лев Колодный. Путешествие по новой москве. — М: Профиздат, 1979. — 240 с.
|