Наге (народ)
Наге | |
---|---|
Група жінок наге (архівне фото) | |
Кількість | 71 тис. (2018, оцінка)[1] |
Ареал | Індонезія: провінція Східна Південно-Східна Нуса |
Раса | південні монголоїди |
Близькі до: | нгада, енде, мангараї |
Мова | наге, індонезійська |
Релігія | християнство, іслам, традиційні вірування |
Наге — народ в Індонезії, в центральній частині острова Флорес; в адміністративному плані це округ Нагекео (індонез. Kabupaten Nagekeo) провінції Східна Південно-Східна Нуса.
Живуть на північних та західних схилах вулкану Ебулобо[2]. Західними сусідами наге є нгада, східними — енде, південними — кео.
Грегорі Форт (англ. Gregory Forth), антрополог з Альбертського університету і дослідник наге, оцінював чисельність народу в 1993 році в 50 тис. осіб[3]. За оцінками християнського проекту Joshua Project[en] чисельність наге в 2018 році становила 71 тис. осіб[2].
Говорять мовою наге, яка належить до сумба-флореської групи центрально-східної гілки малайсько-полінезійських мов. Спорідненими мовами говорять народи кео, енде, ліо.
За віросповіданням 80 % становлять християни (серед них 90 % католики), 20 % — мусульмани[1]. У повсякденному житті зберігаються також елементи традиційних вірувань, зокрема аграрні культи. Перед початком сівби здійснюють обряд очищення поля та зерен рису. На перший молодик перед початком польових робіт проводять ініціації.
Наге — потомки автохтонного населення острова Флорес.
Основне заняття — ручне підсічно-вогневе землеробство, вирощують бульби, кукурудзу, рис. Зберігаються мисливство та збиральництво.
Їжа переважно рослинна: варені крупи та бульби з гострими приправами. М'ясо їдять лише на свята.
До середини XX ст. землями володіли громади, існували розширені сім'ї. Шлюб патрилокальний (молоді після весілля переходять жити в сім'ю чоловіка), але чітких родових груп, пов'язаних спільним походженням не існує. Кращими вважаються кроскузенні шлюби[2].
Поселення розташовані на схилах гір, вони оточені кам'яними стінами. Хати на палях, прямокутні в плані. Житло членів сімей, що ведуть спільне господарство, з'єднується відкритими галереями й утворює спільний комплекс.
Наге зберігають перекази про те, що раніше в центральному Флоресі жили групи диких волохатих людей, яких вони називають ебу-гого. Ці істоти начебто існували ще декілька поколінь тому, поки предки наге не винищили їх[4].
Деякі дослідники проводять асоціації між ебу-гого та останками низькорослих прадавніх людей прото-негритоської раси, виявлених 2003 року в печері Ліанг-Буа (область Мангарай на заході острова Флорес), які 2004 року отримали назву Людина флореська (Homo floresiensis). Проте це лише сумнівна гіпотеза[4].
- ↑ а б Nage in Indonesia [Архівовано 5 лютого 2018 у Wayback Machine.]. Joshua Project (2018) (англ.)
- ↑ а б в Gregory Forth. Nage kin terms; A new form of eastern Indonesian social classification [Архівовано 10 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 149-1 (1993): 94-123 ISSN 0006-2294 (англ.)
- ↑ Simons, Gary F. and Charles D. Fennig (eds.). 2018. Ethnologue: Languages of the World (вид. 21). Dallas, Texas: SIL International. Online version: Nage. A language of Indonesia, архів оригіналу: (англ.)
- ↑ а б Gregory Forth. Flores after floresiensis: Implications of local reaction to recent palaeoanthropological discoveries on an eastern Indonesian island [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 162-2/3 (2006): 336—349 ISSN 0006-2294 (англ.)
- А. А. Бернова. Наге [Архівовано 24 грудня 2017 у Wayback Machine.]. Народы и религии мира: Энциклопедия [Архівовано 30 червня 2016 у Wayback Machine.]. Гл. ред. В. А. Тишков — М: Большая Российская энциклопедия, 2000, с. 364-365. ISBN 5-85270-155-6 (рос.)
- Gregory Forth. Nage kin terms; A new form of eastern Indonesian social classification [Архівовано 10 листопада 2018 у Wayback Machine.]. Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 149-1 (1993): 94-123 ISSN 0006-2294 (англ.)
- Gregory Forth. Flores after floresiensis: Implications of local reaction to recent palaeoanthropological discoveries on an eastern Indonesian island [Архівовано 28 жовтня 2018 у Wayback Machine.]. Bijdragen tot de Taal-, Land- en Volkenkunde 162-2/3 (2006): 336—349 ISSN 0006-2294 (англ.)