Низьколизи
село Низьколизи | |
---|---|
Церква Зіслання Святого Духа | |
Країна | Україна |
Область | Тернопільська область |
Район | Чортківський район |
Громада | Монастириська міська громада |
Код КАТОТТГ | UA61060310280042896 |
Облікова картка | Низьколизи |
Основні дані | |
Засноване | 1783 (241 рік) |
Населення | 180 |
Територія | 1.704 км² |
Густота населення | 105.63 осіб/км² |
Поштовий індекс | 48340 |
Телефонний код | +380 3555 |
Географічні дані | |
Географічні координати | 49°01′36″ пн. ш. 25°02′17″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.03806° сх. д.Координати: 49°01′36″ пн. ш. 25°02′17″ сх. д. / 49.02667° пн. ш. 25.03806° сх. д. |
Водойми | р. Золота Липа |
Відстань до обласного центру |
100 км |
Відстань до районного центру |
74 км |
Місцева влада | |
Адреса ради | 48300, Тернопільська обл, Чортківський р-н, м. Монастириська, вул. Шевченка, буд. 19 |
Карта | |
Мапа | |
|
Низьколи́зи — село в Україні, у Монастириській міській громаді Чортківського району Тернопільської області. Населення — 180 осіб (2001). До 2020 року орган місцевого самоврядування — Лазарівська сільська рада.
Село Низьколизи розташоване за 100 км від обласного центру, 74 км від районного центру та 14 км від адміністративного центру громади, на березі річки Золота Липа.
Перша писемна згадка про село — 1454 року. 14 січня 1465 року також згадується село Низьколизи (Mizkolesze) в книгах галицького суду[1]. 1783 рік вважається роком заснування села.
Станом на 1925 рік у Низьколизах працював млин Юзефа Менцеля, який обслуговувала лише одна особа. У 1920—1939 роках в селі діяли товариства «Просвіта», філія товариства «Рідна школа», Народний дім (збудований у 1933 році), крамниця, аматорський гурток, дитячий садок.
У 1962—1966 роках село перебувало у складі Бучацького району. До 1974 року поблизу села Низьколизи розташовувався хутір Грабина. У 1964 році село було перейменовано в Барвінкове.
20 квітня 1992 року Постановою Верховної Ради України село перейменоване в Низьколизи[2].
12 червня 2020 року, відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України № 724-р «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області», село Лазарівської сільської ради увійшло до складу Монастириської міської громади[3].
17 липня 2020 року, в результаті адміністративно-територіальної реформи та ліквідації Монастириського району, село увійшло до Чортківського району[4].
У 1990 році відновлено пам'ятний хрест на честь скасування панщини та споруджено братську могилу Борцям за волю України.
- Бібліотека.
-
Вигляд на село з пагорба
-
Церква Зіслання Святого Духа
-
Костел
-
Пам'ятний хрест з нагоди скасування панщини
-
Річка Золота Липа біля села
- ↑ Akta grodzkie i ziemskie, T. 12, s.300, № 3216 (лат.)
- ↑ Про відновлення деяким населеним пунктам Тернопільської області колишніх найменувань. Архів оригіналу за 26 березня 2020. Процитовано 26 березня 2020.
- ↑ Кабінет Міністрів України «Про визначення адміністративних центрів та затвердження територій територіальних громад Тернопільської області». kmu.gov.ua (ua) . Архів оригіналу за 23 січня 2022. Процитовано 22 жовтня 2021.
- ↑ Постанова Верховної Ради України від 17 липня 2020 року № 807-IX «Про утворення та ліквідацію районів»
- І. Броніцький, В. Лашта. Низьколизи // Тернопільський енциклопедичний словник : у 4 т. / редкол.: Г. Яворський та ін. — Тернопіль : Видавничо-поліграфічний комбінат «Збруч», 2005. — Т. 2 : К — О. — С. 628. — ISBN 966-528-199-2.
- Niskołyzy // Słownik geograficzny Królestwa Polskiego. — Warszawa : Druk «Wieku», 1886. — Т. VII. — S. 157. (пол.)
|