Никодим (Барановський)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Митрополит Никодим
Митрополит Сєвєродонецький і Старобільський
з 5 січня 2013
Церква: Українська православна церква (Московський патріархат)
Попередник: Пантелеймон (Поворознюк)
Єпископ Ровеньківський,
вікарій Луганської єпархії
20 липня 2012 — 5 січня 2013
Попередник: Володимир (Орачев)
Наступник: Пантелеймон (Поворознюк)
Єпископ Ракитнянський,
вікарій Білоцерківської єпархії
25 грудня 2010 — 20 липня 2012
Обрання: 23 грудня 2010
Попередник: вікаріатство засноване
Наступник: вікаріатство ліквідоване
 
Альма-матер: Київська духовна академія
Науковий ступінь: кандидат богослов'я
Діяльність: диякон, пресвітер
Ім'я при народженні: Микола Миколаєвич Барановський
Народження: 15 травня 1975(1975-05-15) (49 років)
Овруцький район, Житомирська область, Українська РСР, СРСР
Священство: 15 квітня 2000
Чернецтво: 11 квітня 2000
Єп. хіротонія: 25 грудня 2010

CMNS: Никодим у Вікісховищі

Митрополит Никоди́м (в миру Микола Миколайович Барановський; 15 травня 1975, село Гошів, Житомирська область)  — архієрей УПЦ Московського патріархату[1], митрополит Сіверодонецький і Старобільський.

Тезоімеництво в третю неділю за Великоднем (праведного Никодима).

Життєпис

[ред. | ред. код]

4 жовтня 1995 року  — призначений на посаду помічника завідувача богослужбової практики Київської Духовної Академії та Семінарії.

1996 рік  — закінчив Київську духовну семінарію і поступив до Київської духовної академії.

10 грудня 1997 року  — призначений викладачем Київської духовної семінарії.

11 квітня 2000 року  — призначений проректором Київської духовної академії, архімандритом Митрофаном (Юрчуком) пострижений в ченці з іменем Никодим  — на честь праведного.

15 квітня 2000 року  — єпископом Вишгородським Павлом, намісником Києво-Печерської Лаври, рукопокладений в сан диякона.

27 квітня 2000 року  — митрополитом Володимиром рукопокладений в сан пресвітера.

З вересня 2000 року  — призначений на посаду завідувача богослужбової практики Київської духовної академії та семінарії.

До Великодня 2001 року  — возведений у достоїнство ігумена.

2001 рік  — призначений на посаду помічника інспектора Київської духовної академії та семінарії.

1 листопада 2001 року  — на кафедрі літургічного богослов'я захистив дисертацію «Происхождение и историческое развитие Литургии в свете святоотеческое письменности и богословской литературы», отримав ступінь кандидата богослов'я.

На Великдень 2005 року возведений в сан архімандрита.

2003 рік  — член календарної комісії при видавничому відділі Київської митрополії УПЦ (МП).

6 червня 2007 року  — секретар Білоцерковської Єпархії та настоятель кафедрального собору міста Біла Церква.

2007 рік  — член Літургічно-богослужбової комісії для написання і редагування богослужбових текстів служб новопрославленим святим при Священому Синоді Української православної Церкви.

В 2009 році  — брав участь у Помісному соборі Російської православної церкви .

23 грудня 2010 року  — постановою Священного Синоду Української православної Церкви (Московський патріархат) визначено бути єпископом Рокитнянським, вікарієм Білоцерківської єпархії.[2]

24 грудня 2010 року  — в залі засідання Синоду в Свято-Успенській Києво-Печерській Лаврі відбулося наречення, а 25 грудня в трапезному храмі Лаври за Божественною літургією — архієрейська хіротонія. Хіротонію здійснив митрополит Київський і всієї України Володимир (Сабодан), митрополит Овруцький та Коростенський Віссаріон (Стретович); архієпископи Білоцерківський і Богуславський Митрофан (Юрчук), Львівський та Галицький Августин (Маркевич), Сарненський та Поліський Анатолій (Гладкий), Вишгородський Павло (Лебідь), Бориспільський Антоній (Паканич), Переяслав-Хмельницький Олександр (Драбинко); єпископи Уманський та Звенигородський Пантелеймон (Бащук), Шепетівський і Славутський Володимир (Мельник), Ніжинський та Прилуцький Іриней (Семко), Макарівський Іларій (Шишківський), Новокаховський та Генічеський Іоасаф (Губень) та Васильківський Пантелеймон (Поворознюк).[3]

20 липня 2012 року  — призначений єпископом Ровеньківським вікарієм Луганської єпархії[4].

5 січня 2013 року  — призначений єпископом Сіверодонецьким та Старобільським[5].

17 серпня 2015 року возведений у сан архієпископа [6].

17 серпня 2019 року возведений у сан митрополита [7].

Нагороди

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. У статті на позначення Української Православної Церкви у єдності з Московським Патріархатом використовуються її офіційні назви — Українська Православна Церква, Київська Митрополія або УПЦ
  2. Священный Синод Украинской Православной Церкви постановил совершить три архиерейские хиротонии [Архівовано 10 жовтня 2013 у Wayback Machine.](рос.)
  3. Архимандрит Никодим (Барановский) хиротонисан во епископа Ракитнянского, викария Белоцерковской епархии. Архів оригіналу за 13 грудня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.
  4. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 20 липня 2012 року [Архівовано 21 січня 2013 у Wayback Machine.], Журнал № 66
  5. Журнали засідання Священного Синоду Української Православної Церкви від 5 січня 2013 року [Архівовано 26 березня 2013 у Wayback Machine.], Журнал № 19
  6. У річницю інтронізації Предстоятеля УПЦ у Києво-Печерський Лаврі була звершена урочиста Літургія. Архів оригіналу за 3 листопада 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  7. Українська Православна Церква молитовно відзначила п’ятиріччя інтронізації свого Предстоятеля. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 16 жовтня 2019.
  8. Звершилося прославлення двох нових святих Сєвєродонецької єпархії. Архів оригіналу за 11 жовтня 2014. Процитовано 31 жовтня 2014.

Джерела

[ред. | ред. код]