Ніфонтова Руфіна Дмитрівна

Зовнішні зображення
	Руфіна Ніфонтова у фільмі «Ходіння по муках» (1957—1959)

Ніфонтова Руфіна Дмитрівна
Ім'я при народженні	Питаде Руфина Дмитриевна
Народилася	15 вересня 1931; Москва, СРСР
Померла	27 листопада 1994 (63 роки); Москва, Росія
Поховання	Ваганьковське кладовище
Громадянство	СРСР; Росія
Діяльність	актриса театру і кіно
Alma mater	Всеросійський державний інститут кінематографії (1955)
Заклад	Державний академічний Малий театр Росії, Мосфільм і Державний театр кіноактора
Роки діяльності	1955—1994
IMDb	ID 0631411
	Нагороди та премії
	;

У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ніфонтова.

Руфіна Дмитрівна Ніфонтова (рос. Руфина Дмитриевна Ни́фонтова; 15 вересня 1931, Москва, РРФСР, СРСР — 27 листопада 1994, Москва, Росія) — радянська і російська акторка театру і кіно. Заслужена артистка РРФСР (1962). Народна артистка РРФСР (1966). Народна артистка СРСР (1978). Кавалер орденів «Знак Пошани» (1967), Трудового Червоного Прапора (1974), Дружби народів (1981).

Життєпис[ред. | ред. код]

Закінчила Всесоюзний державний інститут кінематографії (1957, майстерня О. Пижової, Б. Бібікова).

У 1955—1957 роках — актриса Театру-студії кіноактора.

З 1957 року — актриса Академічного Малого театру.

У 1955 році дебютувала в кінематографі у фільмі «Вольниця» в головній ролі (Настя).

В кіно та фільмах-спектаклях актриса зіграла понад сорок ролей.

Плідно працювала на радіо: брала участь у численних радіопостановках з провідними радянськими артистами; записувала поетичні програми віршів Я. Полонського, Р. Джефферса, Л. Українки, Л. Щіпахіна.

У 1986—1991 рр. — секретар Правління Спілки театральних діячів РРФСР.

Похована на Ваганьковському кладовищі.

Фільмографія[ред. | ред. код]

«Одна ніч» (1956)
«Полечко-поле» (1956, Валя Чернишова)
«Вольниця» (1956, Настя)
«Кам'яне гніздо» (1957, фільм-спекталь; Ілона)
«Ходіння по муках» (1957—1959, Катя)
«День, коли виповнюється 30 років» (1961, Світлана)
«Російський ліс» (1964, Елана Іванівна, мати Поліни)
«Перестань, Мадлене!» (1964, фільм-спектакль; радянська журналістка)
«Палата» (1964, Ксенія Іванівна, подруга Новикова)
«Перший відвідувач» (1965, Олександра Коллонтай)
«Дачники» (1966, Варвара Михайлівна Басова)
«Рік як життя» (1966, Женні Маркс)
«Невідома…» (1966, Рута Янсон)
«Вони живуть поруч» (1967, Надія Павлівна Калітіна)
«Інтервенція» (1968, мадам Токарчук, нальотчиця)
«Любов Ярова» (1970, Павла Петрівна Панова)
«Розплата» (1970, мати Каті)
«Двадцять років по тому» (1971, герцогиня де Шеврез)
«Небезпечний поворот» (1972, міс Мод Мокрідж)
«Світить, та не гріє» (1972, фільм-спектакль; Ганна Володимирівна Реньова)
«Батьки і діти» (1974, Анна Сергіївна Одинцова)
«Дім Островського » (1974, фільм-спектакль; Анна Реньова)
«Птахи нашої молодості» (1974, фільм-спектакль; тітонька Руца)
«Фальшива монета» (1975, фільм-спектакль; Поліна)
«День відкритих дверей» (1975, фільм-спектакль; мачуха Олі)
«Вишневий сад» (1976, телеспектакль; Любов Андріївна Раневська)
«Оптимістична трагедія» (1977, телеспектакль; комісар)
«Ризик — благородна справа» (1977, актриса)
«З коханими не розлучайтесь» (1979, народний суддя)
«Жиголо і Жиголетта» (1980, Єва Баррет)
«Товариш Іннокентій» (1981, Серебрякова)
«Контрольна зі спеціальності» (1981, Любов Савеліївна Орешко)
«Сніг на зеленому полі» (1981, Клавдія Іванівна Лук'янова, завуч)
«Вам і не снилося…» (1981, мати Тетяни)
«Рік активного сонця» (1982, Віра Колосова)
«Фома Гордєєв» (1983, телеспектакль)
«Час і сім'я Конвей» (1984, місіс Конвей)
«Берег його життя» (1985, мати Миклухо-Маклая; Одеська кіностудія)
«Холопи» (1988, Глафіра, кухарка, незаконнонароджена дочка княжни)
«Іван» (1988, фільм-спектакль; Марія)
«Божевільна любов» (1992, пацієнтка психлікарні).

Знялась в українських фільмах:

«Помилка Оноре де Бальзака» (1969, Евеліна Ганська)
«Родина Коцюбинських» (1970 В. І. Коцюбинська).

Фестивалі та премії[ред. | ред. код]

1956: МКФ у Карлових Варах — За найкращу жіночу роль («Вольниця», 1955)
1958: Всесоюзний кінофестиваль — За найкращу жіночу роль («Ходіння по муках» (1957. Ф. 1-й: «Сестри»)
1960: Всесоюзний кінофестиваль — За найкращу жіночу роль («Ходіння по муках» 1958. Ф. 2-й: «Вісімнадцятий рік»)

Пам'ять[ред. | ред. код]

Пам'яті актриси присвячені телепередачі:

1999 — «Руфіна. Розділ п'ятдесят четвёртий» в документальному циклі Леоніда Філатова «Щоб пам'ятали» (реж. Ольга Мединська).
2006 — (рос.) «Руфина Нифонтова. Она была непредсказуема…» (т/к «Культура», реж. Олена Нікітан).