Одеський нафтопереробний завод

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Одеський нафтопереробний завод
Тип бізнес і підприємство
Організаційно-правова форма господарювання публічна компанія
Галузь переробка нафти
Засновано 1938
Штаб-квартира м. Одеса, вул. Шкодова Гора, буд. 1/1
Співробітники 1000 (2016)
Холдингова компанія ФДМУ
Код ЄДРПОУ 41864238
Нема зображення
Ця стаття недостатньо ілюстрована. Ви можете допомогти проєкту, додавши зображення до цієї статті.

Одеський нафтопереробний завод (ОНПЗ) — четвертий за потужністю український нафтопереробний завод і стратегічно важливий об'єкт для економіки держави. Розташований у Пересипському районі міста Одеси. Потужність станом на 2005 рік — близько 2,8 млн тонн сирої нафти на рік.

Історія

[ред. | ред. код]

1937—1991

[ред. | ред. код]

Завод був побудований в 1937 році й введений до експлуатації в 1938 році під назвою Одеський крекінг-завод[1][2], як підприємство паливного напрямку з переробкою бакинських мазутів на установках термічного крекінгу вакуумної перегонки.

Влітку 1941 року, в ході Другої світової війни, установки заводу були евакуйовані до міста Сизрані, де на їхній базі побудували Сизранський нафтопереробний завод.

В 1949—1950 роках завод відновили відповідно до проєктної схеми, а далі впродовж багатьох років періодично реконструювали. Згодом шляхом зміни технологічної схеми установок НПЗ отримав можливість переробляти нафту замість мазуту. Від 1959 року ОНПЗ взяв курс на автоматизацію процесів виробництва. У 1960-ті нарощувалися потужності первинної переробки нафти, були побудовані об'єкти водопостачання й очисні споруди. Велика реконструкція проводилася в 1970-ті роки, в результаті якої були введені до дії установки первинної переробки і вторинної перегонки нафти, а також каталітичного риформінгу. Всі технологічні процеси заводу переведені на оборотні системи водопостачання. Побудовано ефективні очисні споруди й зупинено скидання промислових стоків у Чорне море.

1987 року гендиректором Одеського НПЗ було призначено Валерія Мельника.

Після відновлення незалежності

[ред. | ред. код]

У 1994 році введена в експлуатацію установка гідроочищення дизельного палива та авіагасу, що дозволило виробляти дизельне паливо і авіаційний гас з вмістом сірки до 0,05 масового відсотка. Установка побудована «під ключ» італійською фірмою CTIP. Також в середині 1990-х одним з партнерів Одеського НПЗ стало спільне українсько-британське підприємство «Синтез Ойл». Фірма оновила на заводі кілька установок, побудувала додаткові резервуари, реконструювала нижній майданчик заводу (як раз туди надходять нафтопродукти, призначені на експорт) і три причали в нафтогавані — 2-й, 3-й і 4-й.

27 червня 1996 року Кабінет Міністрів України вніс завод до переліку підприємств, призначених до приватизації відповідно до індивідуальних планів[3].

У серпні 1997 року завод був внесений до переліку підприємств, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки України[4].

12 червня 1998 року Кабінет Міністрів України затвердив рішення про проведення в 1998—2005 роках реконструкції виробничих потужностей заводу[5], 24 червня 1998 року контрольний пакет акцій НПЗ (в розмірі 25 % + 1 акція підприємства) був закріплений у державній власності на 3 роки[6].

У 1998 році установка каталітичного риформінгу була переведена на новий каталізатор американської фірми UOP, що дозволило заводу випускати високооктанові бензини марок А-80, А-92 і А-95. До цього часу компанії «Лукойл» стала одним з постачальників нафти на завод. Разом з «Синтез Ойл» сторони створили спільне підприємство «ЛУК-Синтез Ойл Лтд», зареєстроване на Британських Віргінських островах і у квітні 1999 року придбали на конкурсі 51,9 % акцій одеського заводу.

2000 — до т.ч.

[ред. | ред. код]

У березні 2000 року дочірнє підприємство «Лукойл» — «ЛУК-Сінт» — докупило 25 %-й пакет акцій Одеського НПЗ на біржі. До цього часу на завершальній стадії вже були переговори з «Синтезом» про викуп належних йому акцій НПЗ в СП «ЛУК Синтез Ойл Лтд». А вже в кінці травня 2000 року «Лукойл» викупив цей пакет акцій. Разом з акціями, купленими на вторинному ринку, консолідований пакет «Лукойлу» склав близько 86 %. В результаті було утворено ВАТ «Лукойл-Одеський НПЗ»[7].

Після 13 років практично беззмінного керівництва заводом Валерій Мельник поступився місцем співробітнику «Лукойл» Володимиру Гафнеру. У 2001—2004 роках компанія провела капітальну модернізацію заводу.

Завод був зупинений в жовтні 2010 року у зв'язку з економічною ситуацією, що склалася на ринку нафтопродуктів України, а також зі зміною схеми поставок нафти[8]. У 2010—2013 роках завод не працював[9].

У червні 2013 року Лукойл продала ОНПЗ українській корпорації СЄПЕК, яку контролює Сергій Курченко[10].

У червні 2017 року завод конфіскований на користь держави. Орієнтовна вартість конфіскованого майна складає більше $200 млн або більше 5 млрд гривень[11].

У січні 2018 року Міністерство палива та енергетики України завершило реєстрацію державного підприємства ОНПЗ[12].

У квітні 2019 року Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід ОНПЗ у власність держави[13].

У березні 2019 року регіональне відділення Фонду держмайна в Одеській області повідомило про завершення інвентаризації заводу. Було встановлено, що багато установок підприємства втратили свою працездатність. Мова, зокрема, йде про ректифікаційні колони, що не були належним чином законсервовані[14].

На початку червня 2024 року, Кабінет Міністрів України погодив пропозицію АРМА щодо вилучення на користь держави корпоративних прав у розмірі 99,5 % акцій заводу і його боргових зобов’язань перед резидентами РФ, а також 100 % статутного фонду фірми «Енергія і газ Україна»[15].

Продукція

[ред. | ред. код]
  • бензин А-98, А-95, А-92, А-80;
  • паливо дизельне;
  • вакуумний газойль;
  • мазут;
  • нефрас;
  • реактивне паливо;
  • газ зріджений;
  • нафтобітум дорожній, будівельний, покрівельний;
  • сірка.

Див. також

[ред. | ред. код]

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. О. Ю. Шмидт. 1-е изд. том 42. М., ОГИЗ, «Советская Энциклопедия», 1939. ст.726-740
  2. ↑ Одесса // Большая Советская Энциклопедия. / редколл., гл. ред. Б. А. Введенский. 2-е изд. том 30. М., Государственное научное издательство «Большая Советская энциклопедия», 1954. стр.520-522
  3. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 684 від 27 червня 1996 р. «Про затвердження переліку підприємств, які приватизуються за індивідуальними планами»
  4. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 911 від 21 серпня 1997 р. «Про затвердження переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави»
  5. ↑ Постанова Кабінету міністрів України № 856 від 12 червня 1998 р. «Про реконструкцію виробництв відкритого акціонерного товариства „Одеський нафтопереробний завод“»
  6. ↑ Розпорядження Кабінету міністрів України № 447-р від 24 червня 1998 р. «Про закріплення у державній власності пакету акцій ВАТ „Одеський нафтопереробний завод“»
  7. ↑ Одеський НПЗ запрацює в середині вересня. Архів оригіналу за 10 листопада 2013. Процитовано 19 травня 2015.
  8. ↑ Росіяни зупиняють Одеський НПЗ
  9. ↑ Курченко запустив Одеський НПЗ
  10. ↑ РБК-Україна: Група «СЄПЕК» купує в «Лукойла» 99,6 % акцій Одеського НПЗ
  11. ↑ Суд конфисковал Одесский НПЗ в пользу государства. https://ubr.ua/. UBR. 21 липня 2017. Процитовано 8 липня 2018.
  12. ↑ Национальная бензиновая идея: как Одесский НПЗ изменит цены на украинских заправках. https://ubr.ua/. UBR. 5 лютого 2018. Процитовано 8 липня 2018.
  13. ↑ Верховний суд дозволив Курченку оскаржити перехід Одеського НПЗ у власність держави. https://dt.ua/. Дзеркало тижня. Україна. 18 квітня 2019. Процитовано 19 квітня 2019.
  14. ↑ Спецконфискация — бездарная и беспощадная [Архівовано 2019-03-06 у Wayback Machine.] // еженедельник «2000», № 10 (898) от 8 — 14 марта 2019
  15. ↑ Кабмін погодив: відомий одеський завод повертають державі. 08.06.2024, 13:17

Посилання

[ред. | ред. код]
НПЗ
мастила й оливи
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Одеський_нафтопереробний_завод&oldid=42738867